Canal Видавництво «Темпора» - @tempora_publishing - №2686
🔥Ох яка післямова Роксолани Свято, перекладачки «Еффі Бріст» Теодора Фонтане. Публікуємо уривок:«“Пані Боварі” німецької літератури». Це формулювання — мабуть, найпопулярніша характеристика роману «Еффі Бріст» Теодора Фонтане за сто тридцять років від часу створення роману (1895). І літературознавці, й видавці з різних країн знову і знову вдаються до цієї аналогії, щоб швидко і надійно навести приціл читацьких сподівань на потрібну епоху і проблематику, а ще для того, щоб полоскотати читацьке самолюбство фактом приємної упізнаваності. Для такого літературного порівняння і справді є певні підстави. Адже обидва романи написано в другій половині ХІХ століття і вони належать до реалістичного напряму в літературі (хоч і в його найширшому окресленні). Крім того, обидва твори написали автори-чоловіки, але в центрі обох — молода жінка і світ, принаймні частково побачений із її перспективи. І у Флобера, і у Фонтане героїня міцно затиснута в лещата провінційного середовища і шлюбу, який буквально ні в чому не виправдовує юних сподівань, стаючи врешті поштовхом для ключового конфлікту. І нарешті, центральна сюжетна аналогія — історія жіночого адюльтеру, який обертається трагедією. Адже, хоч би як автор симпатизував своїй героїні (а в обох випадках цьому є численні докази), у будь-якого «зухвальства» є межі, а тим паче коли ідеться про жінку в обставинах ХІХ століття. Тож сподіватися на щасливий фінал тут марно.…Утім, як і всі аналогії, ця, безумовно, теж хибує на частковість і неточність. Адже, крім найзагальнішої подібності сюжетного каркасу, твори Ґюстава Флобера і Теодора Фонтане насправді дуже різні. Відмінні й авторський стиль, і мотивація героїв, і почасти навіть проблематика. А ще, звісно, колорит: стримано прусський і закодований різноманітною символікою, зокрема християнською, у Фонтане і позірно вільніший (так і хочеться сказати: бо французький) у Флобера. Не кажучи про різні засоби для психологічного нюансування дій або думок персонажів і, нарешті, про опертя на відмінні літературні традиції. Фонтане цілком усвідомлено писав соціальний роман, й історія конкретної Еффі цікава йому не лише сама по собі (хоча й сама по собі теж — недарма в героїні був реальний прототип), а і як своєрідний лакмусовий папірець, який дає змогу увиразнити проблеми суспільства у конкретний історичний момент, для автора сучасний.»
925
26-02-23 15:03