​Я вже не раз писала про неймовірну Litosvita, і ще не раз напишу. Цього разу покажу ілюстрацію до мого оповідання “Напад”, яке можна прочитати в “Переступи. Антологія сучасної прози”, що вийшла цього року. Як на мене відбулась чудова колаборація Litosvita та Projector Institute: студенти курсу «Illustration for designers», під кураторством Євгена Величева створили ілюстрації до антології. На жаль на виставку в рамках фестивалю Фронтера я не потрапила, але сподіваюсь, що будуть виставки і в Києві. А ще ЛітОсвіта оголосила другий конкурс оповідань, які опублікують в антології сучасної прози наступного року. Це конкурс для випускників курсів ЛітОсвіти, деталі тутОсь уривок із оповідання "Напад". Думаю саме він і надихнув автора ілюстрації 🙂"Валерій, задихавшись, зупиняється перед входом, і, вагаючись, впирається рукою в стіну. Якусь мить важко й голосно дихає, розглядаючи носаки запилюжених лакованих черевиків. Театрал бісів! Збирався після ресторану долучитись до високого мистецтва, потішити Марину. Краще би взув кросівки, які купив для пробіжок, але так жодного разу і не взув. Ідіот, тренувався би, був би в кращій формі, а не лантухом задиханим. З чорного провалля дверей на нього віє байдужою вогкістю і гострою тривогою. До горла підступає холодний металевий шмат із присмаком відрижки. Руки німіють. Валерій робить крок у пітьму. Ліву сторону обличчя знагла пронизує різкий розривний промінь темряви. Серце то завмирає, як сором’язливий юнак на першому побаченні, то з розбігу підстрибує, як перепуджений заєць поперед зграї гінчаків. Спираючись об стіну, він поступово сповзає у вогку глинисту твань, торкаючись якої, долоні спершу гидливо протестують, але згодом змиряються. Можна і відпочити, стіни надійно сховають від преслідувачів. Тьма безжально ковтає його, та він з радістю віддається їй – важкій, вагомій, байдужій."#книги #рекомендація