Танці з дикобразами | Якщо ви цілий день як і я скролили новини, донатили і міркували “за що...

Якщо ви цілий день як і я скролили новини, донатили і міркували “за що...” або "що за...", то цей пост для вас. Сьогодні було дуже багато тригерів, які вишибають землю з-під ніг. Найгірше, певне, це фото – зруйнованих будинків (символу цілісності та безпеки, які ми можемо непередбачувано втратити) та поранених й розгублених дітей, (символ невинності і беззахисності). Одного з цих двох факторів достатньо, щоби наша психіка втомилась обробляти реальність і почала глючити. Щоби цього не сталось наші парасимпатична та симпатична системи реагують швидко та автономно, без осмислення. Когось із нас мобілізувала симпатична (багато агресії, тривоги, бажання щось робити кудись бігти). Інших – уповільнила парасимпатична (загальмованість дій, розфокусованість, млявість). Перш за все важливо повернути тілу почуття безпеки (якщо ви у більш менш безпечному місці). Ось що можна зробити (у рандомному порядку):- обійми з близькими- ігри із домашніми тваринами- душ приємної для вас температури- масаж або самомасаж- медитація - сканування тіла (від пальців ніг до маківки)- теплий солодкий чай - повільними ковтками, слідкуючи за тим, як тепло розливається тілом- активні фізичні вправи під музику або без- прогулянка на самоті або з кимось за руку- йога або розтяжка з увагою до тіла- кокон з ковдри чи пледа - настільки тісний, наскільки вам комфортно- дихання - у живіт, та ребра, з увагою до цих місць- секс - повільний і чуттєвий або швидкий і пристрасний- позіхання із широким ротом та голосним звуком- … додайте сам те, що приносить вам відчуття контролю за тіломПісля того, як тілу стало легше, можна переходити до рефлексії та планів – як убезпечити себе та рідних, чим допомогти та що робити. Поки воно під дією автономних реакцій виживання, дуже важко приймати будь-які рішення і тим більше якісно відпочивати, щоби завтра встати і продовжити робити те, що ми маємо - жити, та будувати своє майбутнє.Найлегше справлятись із стресом сьогодні тим, хто приїхав розбирати завали - фізичний викид агресії та відчуття корисності. Я в таких випадках реагую завмиранням. Тому так і просиділа весь день на дивані. Та ввечері переконала себе прогулятись і буквально видихнула - позіхала, позіхала, позіхала прямо на ходу...Всі ми котики і ми впораємось, просто треба дати собі багато підтримки, бо тоді ми зможемо підтримати тих, кому гірше ніж нам.