Зайшла в магазин, побачила пусті полиці без цукру, круп, хамону, курятини та інш. І ЗНИЖКИ на елітний і легкий алкоголь.. Пишу про це дівчатам, одразу відповіді:- Бери! З алкашкою тебе всюди нагодують!! 
В вазі стоїть огроменний букет квітів - подарунок від військових. Вони тримають мою зозульку і переживають зі мною всі негаразди війни. Я думаю про те, що потрібно роздати на період відпустки мої вазони. Вони такі прекрасні і жаль, якщо пропадуть. І дубочки потрібно висадити в грунт. Вони проросли і готові до самостійного життя.
Подружки з безпечних країн кажуть, що я оптимістка і коли все несеться в прірву все одно висаджую квіти і дуби. Але ж ми вижили.. Вже стільки разів нас намагались знищити і інші не давали нам шансів, а ми живі. То варто садити квіти. І мити вікна. І готувати щось смачне. І пригощати інших. І вчитись малювати, танцювати чи опановувати щось нове. І читати книжки. І декламувати вірші, якщо не вмієте співати. Варто жити не на паузі.
І мріяти! Обов'язково мріяти. Бо мрії мають здатність збуватись. І це так чудово!
Кажуть, що мрії озвучені в добру годину швидко збуваються. Я не знаю коли вона добра і погана. Тому озвучую чим частіше головні мрії про нашу перемогу і ПОВНЕ знищення нелюдів, і мабуть люди, читаючи їх, якраз можуть попасти в ту правильну годину, коли збувається все швидше. І погоджуючись з ними - підсилять своїм впливом. І задонативши на ЗСУ поставлять печатку: "Обов'язково для виконання!"
Ледь приперла посилку на нову пошту, бо важка дуже. Зважуємо 15,5 кг. Прошу наклеїти наклейку, що там скло, щоб були обережні.- Страхувати будете? - питає працівниця НП.- Звісно! На 2 тищі!- Здрастє! Це якщо щось станеться з посилкою, я буду відшкодовувати 2 тисячі?? Що там таке "цінне"? Невже не можна без страхування?- Тушонка для військових і смаколики! Страхуємо! Наклеїла "бокальчики" всюди де можна. Сподіваюсь доїде все ціле. Бо тушонка справді смачна. А тато з мамою постарались і зробили борщову заправу, кетчуп і соус зі слив, такі, що пальчики оближеш. А ще насушили сушку і я вкладала її здоровенний пакет, щоб ті баночки були щільні і не рухались.
Одна пані, що читає мене і навіть замовляла тур, постійно кидає мені донати на ЗСУ. Каже:- Ви знаєте куди їх потрібніше перенаправить. А в мене щоразу сльози, коли приходить смс з її сумою. І вдячність пані Ларисі.
І розуміння де вони важливіші, куди передати - щоразу на інші напрямки.
Нема чим дихати в Києві, тому останньою вечірньою маршруткою примчала до мами. Тут цвіркуни дзюрчать і небо чорне-чорне, а на ньому яскраві зорі. Наче ти на морі, а не в селі в Україні. І два супутники (сподіваюсь, що це не дрони) летять швидше зірок наче хтось роздвинув пальці по їх траекторії...
Завтра зранку примчу в Київ. Але сьогодні погріюсь в турботі батьків:- Я тобі бульйончику зварила, як ти любиш! - каже мама і просить лишитись. Але завтра багато зустрічей. І я просто розуміла, що не вирвусь найближчими днями до них ніяк, лише на ніч.
Побуду в цьому трояндово-цвіркуновому раю. Поп'ю бульйончика. І гайну знову додому. Працювати. Може пройде моя голова.. Бо від того згарища постійно ниє в районі скроні.
Тихої ночі, Україна! Без обстрілів, нелюдів, поганих новин і втрат. Тихої і теплої ночі. Хай наші мрії збуваються, а у нелюдів - навпаки!
#Дубровська 10.09.2026 Київ