Сьогодні свято в найважливіших людей нашої країни - День Збройних сил.Вітаю наших військових і дякую за продовження життя, за захист, за дружбу, за вашу любов до всього живого крім ворогів.Не уявляю навіть наскільки важко бути Воїном.Тому готова робити все що можу (правда поки що в тилу), щоб вам було легше.Це не дуже чесно - знаю.Люди, що нас боронять теж мають сім'ї, люблять комфорт, хочуть бути з коханими.А вимушені відвойовувати кожен метр нашої землі, вгризаючись  в неї...Бачити, що твориться у владі і не спиняючись продовжувати боронити нас.Навіть коли хочеться все кинути і піти.Навіть коли нема сил, підтримки, зміни...Для мене кожен Воїн = Герой.І кожен хто нас боронить чи боронив - НАДлюдина.І моя повага і підтримка кожному.Навіть коли криє і коли ви готові ненавидіти весь світ і мене теж.В мне не раз так було.Я морально готова, що коли до мене звертаються військові за туром, я в якийсь момент в їх очах теж можу стати ворогом.Не тому, що я лиха.А тому, що надто мало дають військовим днів відпочинку.Надто важко добиратись зараз через клятих немитих в інші країни.І підтвердити сьогодні на завтра чи на сьогодні тур чи готель - теж задача з зірочкою.А я ж ще намагаюсь максимально здешевити для родин військових.Бо розумію, яку важку працю приходиться їм робити щодня.І скільки сил та життя витрачають вони на нас - незнайомих і часто невдячних людей в тилу.Дякую вам мої рідні!!Навіть якщо я не знаю вас - я дякую вам!Вітаю з Вашим святом, бажаю здійснення мрій, Перемоги, щастя, лише добрих новин і довжелезного щасливого життя в коханні, злагоді, добробуті!! Обнімаю кожну і кожного! І всіх рідних, що чекають дітей та батьків з війни теж.Їм не солодко чекати.І так хочеться щоб були лише добрі новини.І серце не спинялось, коли не бачиш в мережі того, ким живеш і здається серце стукає в унісон.Тільки в нього там - за багато км від тебе.А в тебе тут, пропускаючи удари, відчуваючи коли ТАМ щось не так...Ворог робить все, щоб ми здались.І найгірше звісно шкодить Армії - бо лише вона стоїть на заваді амбіціям головного нелюда.Безліч технологій задіяно для того, щоб дискредитувати військових і зробити так, що опір буде не ворогу, а Захисникам.Боляче бачити, як начебто притомні люди ведуться на подібну інколи досить тонку, а інколи прямо топорну (ні не сокирну, бо це російська) пропаганду і роблять страшні речі.Фронт не десь за обрієм. Він все ближче.І найстрашніше опинитися в окупації в нелюдів.Це не порівняти з німцями - ті, кажуть, були людянішими...Не завжди звісно, але такі звірства, які ми побачили на окупованих територіях, назавжди зробили для мене всіх московитів - нелюдами.І мені байдуже де я їх побачу - на симпозіумі лікарів, в парламенті, на змаганнях, на екскурсії чи в літаку - для мене це НЕлюди.І я не вірю в хароших.Навіть, якщо вони є.І нікому не раджу вірити.Всі питають в мене де я буду святкувати новий рік.А я не буду святкувати.Мені не радісно.Я не ставлю ялинок і не вмію робити Дідух.Я не зможу чути надтріснутий нар_Котиками голос нашого президента.І шампанське пити не схочу теж.Мені головне побачити повідомлення від всіх моїх, хто у війську.Розуміти, що вони живі-здорові.Що вони є.Це найкрутіший подарунок.Це найщасливіше щастя.І що жодного міста не потрапило в окупацію.І не стерте рашистами в пил.Що не загинули діти - боже про це навіть писати боляче.І що на росії знову горить палає якийсь склад з боєприпасами, запчастинами для дронів, аеродром, кримський чи інш. стратегічний міст, або нафтосховища.Це все огроменні подарунки, якими нас постійно балує ЗСУ.І як би не клялась росія та дондировці помститися, помста буде від України.Нам є за що мститись!А вони лише загарбники, які повинні бути знищені.Вони цілі та мішені - не ми.І так буде, лише коли всі наші люди зрозуміють, що найважливіша в нашій країні саме наша Армія.Їй респект і повага.Їй - люба допомога!Їй гроші, час, здоров'я, сили.Бо лише ЗСУ - запорука продовження життя.