Сьогодні я з’їла рекордну кількість цукерок і міні-круасанів, просиділа кілька годин за комп’ютером і так нічого запланованого не зробила. Гуляла з донькою селом, побачила хруща на землі і подумала, що цього року в травні я взагалі не бачила хрущів. Минулого року вони постійно врізались у нас вечорами. І бджіл майже немає.На асфальті - дитячі малюнки. По парканах бігають білки. Сьогодні ми бачили, як кішка гралася з білкою на вулиці. Сусіди повільно вигулюють песиків. І ми з донькою йшли так само повільно - звісно, це не про свідомий вибір, радше про втому.Сьогодні у мене була дуже коротка розмова, в якій я нагадувала: коли ми втомлені, наш контроль слабшає, а голос внутрішнього критика стає гучнішим. Не можна робити висновки про себе, свою зовнішність чи здібності в моменти вразливості. Внутрішній критик може знецінити все під корінь. Але це може бути дуже діагностичний час - помічати все, на що ми емоційно реагуємо, але висновки краще переносити на дні, коли ми виспані і змогли відновитись.Нехай сьогодні буде можливість відпочити. І щоб наші внутрішні критики також поспали.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз