Я сьогодні була на конференції у Києві, присвяченій роботі та підтримці доглядальників. Це єдина офлайн-активність, яку я не скасувала цими днями. Віз мене зовсім молодий водій. У дорозі я говорила телефоном із мамою, він почув і почав розповідати про своїх батьків. Про те, як вони переживають зиму. Сказав: «Їм уже по 50». Я відповіла: «Ой, так і мені ось виповнилося 50». Він повернувся до мене: - Та ви порівняно з ними дівчинка 😊

Було одночасно смішно й приємно. Готуючись до майстерки, я переглядала результати досліджень. Поділюся коротко, це може бути важливим всім, хто піклується про інших.1. Соціальна підтримка самих доглядальників пов’язана з нижчим рівнем відчутого навантаження. Тобто коли ми є для когось - і водночас хтось є для нас - наше навантаження сприймається більш переносимим.2. Метаналізи показують: наявність хоча б однієї людини, з якою можна чесно говорити, знижує ризик і рівень депресивних симптомів у доглядальників. Коли поруч є хтось, хто готовий послухати нас хоча б 5 хвилин, не перебиваючи, не оцінюючи, не даючи порад - ризик вигорання та симптомів депресії знижується. Я щиро бажаю нам таких людей поруч. І можливості бути такими людьми для когось. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз