Estadísticas de telegram channel - @starlev

🥹"мені треба ці книжечки" - сказала я і пішла стукатися до Марічки в особисті!взагалі, причиною моїх щасливих викриків було те, що нарешті вийшла біографія Туве Янссон з-під пера Буель Вестіс! "Туве Янссон: Слова, образи, життя" - я вже мабуть дуже багато раз вам говорила про те, що обожнюю біографії та мемуари, а ще я обожнюю жінок, які рухали і рухають цю планету. постать Туве Янссон навіки закріплена в історії літературі, як жінка, що подарувала нам потішних муміків, в які вклала куди більше глибини, ніж може здатися на перший погляд.ця книга - це справжнє дослідження життя культової постаті, яка переживала буремні часи, війни, особисті трагедії та втрати; плекала любов та не боялась про неї відкрито говорити. творила мистецтво і завжди була щирою з собою та світом навкруги.не знаю, я в такому передчутті, аби нарешті взяти цю книгу та, відкинувши все, зануритися в життя Туве🥹певна, що це буде неймовірна подорож!до слова, книга оформлена просто неймовірно: ілюстровані вставки, фотографії, епіграфи та посилання🤌🏼💐 і ще одна книжечка, яка зацікавила своєю анотацією - це "Бруклін" Комб Толбін. обіцяють цікаву історію про ірландську емігрантку в Брукліні, яка, зустрівши своє кохання та почавши вибудовувати своє життя, в момент опиняється перед важким вибором: обов'язком та майбутнім. мене підкупило те, що це повоєнні роки, які чому приваблюють мене своєю атмосферою (дурний жарт, але можливо через те, що я сама чекаю такі часи - повоєнні)в цілому, якось так. тримаю кулачки, аби нарешті дібратися до цих книг❤️

А ось і друга частина оповідань, що ввійшли до збірки «Пісні світанку. Нова українська фантастика»та декілька авторських слів про них 🌟Катерина Самойленко — «Пірʼя»Це історія про те, що нас всіх змінює війна.Військових і цивільних. Але чи готові ми, як суспільство, осягнути ті зміни, які відбуваються з нами? Чи готові ми їх зрозуміти і прийняти? Чи навчимося з ними жити або ж демонізуватимемо?Війна вирує далеко, і нікому в місті К немає до цього діла. Але раптом містяни починають мутувати. Білий фургон "Епітимія" забирає мутантів геть. Однієї ночі — забирає і тата Віти. А наступного ранку Віта й сама починає змінюватися. Наталія Матолінець — «Всі коралі на захист богині»Історія почалась, власне, зі старовинних коралів. Бо такі у мене одні: з дрібноньких намистин, з монеткою, яка майже стерлася.Я маю невелику колекцію етноприкрас, але всі вони- не спадкові, а придбані за минулі роки, коли їх стало до кольору до вибору, коли всі почали розрізняти ґердани й силянки, звертати увагу на регіональні взори, а вишиванки повернулися в повсякденний гардероб. І в цій актуалізації та вкоріненні до свого червоною ниткою пробігають спогади: хтось пригадує прикраси бабусь, хтось переглядає старі родинні фото, хтось відшиває копії історичних строїв. Майже всі - згадують те, що їхні родини втратили - між воєн, окупацій і репресій.Це мовби тонкий місток над прірвою виламаного часу й загублених спадків, і цього мені хотілося торкнутися в своєму оповіданні.Ця історія має два боки — як монетка, вчеплена до коралів. В одній часовій лінії, в минулому, відьмаСтефця займається своїм промислом, помагає односельчанам, ладнає зілля і прикраси. Але в село приходить війна і ламає все. А в наші дні Стефціна онучка Нія шукає відлуння минулого у снах і не ТІЛЬКИ.У оповіданні присутня і дрібка магії, і багато прикрас, бо прикраси — це ж і вмістилище сили, одвічні пошуки захисту й підтримки. Це історія про звʼязок поколінь, про жіночі кола. Про жіночу лють, врешті, теж.І про те, що ніколи не пізно збирати наші спадкинаново. Володимир Кузнєцов — «1919. Легіон»У найтемніші часи першими помирають ті, хто не має високої мети. Після них — чия мета занадто висока. Виживають ті, хто знаходить сенс у щоденному існуванні, коли можна знайти мотивацію для кожного наступного кроку.«1919. Легіон» — це оповідь про відчай і зневіру, але, водночас, про те, як не піддатися їхньому впливу й втриматися попри все.Тут багато всього намішано: історичне тло Перших визвольних змагань, український південь, мітична північ та, зрештою, ціна життя й ціна смерті.Похмурість і безвихідь на тлі химерних створінь та повсталих легенд можуть здатися перебільшеними, а поєднання із реальними подіями та постатями — малоймовірним. Та зрештою, фантастика — це часто метод акцентування на певних, цілком реальних аспектах нашого життя.Цей текст - про щось незворотно втрачене, але йпро щось набуте попри всю неможливість здобуття.Про боротьбу, яка триває навіть без надії, і про те, як відсторонено може дивитися на цю боротьбу сама смерть. Наталія Довгопол — «Змієвиця»Поліське село серединиХІХ сторіччя, легенди про Царя-полоза, моторошні ритуали з етнографічних джерел — таке я собі запланувала, коли почала писати оповідання "Змієвиця". Але я не знала ПРО ЩО насправді воно буде.Мене вабила форма й атмосфера, можливість побути в голові сорокарічної відлюдниці, що називає змієнят своїми дітьми, клаустрофобна бульбашка далекогосела.Та суть завжди виходить на поверхню.Зрештою це оповідання про байдужість - розчарування в "своїх", які мали б про тебе дбати й завжди ставати на твій бік. А ще про надію, що жевріє попри все. І про те, що кожен може зробити цей світ трошечки кращим. Чекаємо ще про оповідання Світлани Тараторіної, кажуть, що воно найсвітліше 😊А збірку очікуємо до 13 травня, далі — будемо вимагати.

Ну що ж, ми завершили другу частину книги про Ромео - позаду половина історії 😏Я досі не розумію, хто може бути тим самим маніяком: як і зазначалося в анотації, жодних чітких підозрюваних немає. Автор ніби навмисно підводить до різних персонажів, показує їхні мотиви й можливості, але без жодної впевненості чи конкретних зачіпок 🤔Мені дуже цікава лінія Сари. Відчувається, що вона глибоко травмована, і я постійно думаю, що за цим стоїть щось більше, ніж просто сімейні труднощі - не лише історія про "неулюблену доньку" чи життя в тіні сестри. Хочеться дізнатися, як саме розкриють її минуле і що насправді з нею сталось 🖤Загалом ця книга добре тримає увагу. Навіть коли я роблю перерви - читаю щось інше або займаюся справами - думками все одно повертаюся до сюжету. А це, як на мене, ознака дуже захопливої історії ✨Однозначно лайк, але є відчуття, що текст місцями можна було б скоротити без втрати сенсу - він став би більш динамічним і легшим для сприйняття 🫤Продовжуємо читати далі. А що поки покажіть, що читаєте сьогодні? 📚

📚 Сьогодні на Bologna Children's Book Fair 2026 книжка «З півслова», яку створили неймовірно талановиті Романа Романишин і Андрій Лесів (Art Studio Agrafka), отримала нагороду Special Mention у категорії Нон-фікшн 🏆 Вітаємо!Bologna Children's Book Fair розпочався вчора, 13 квітня, та триватиме до 16 квітня у виставковому центрі BolognaFiere.Чекаємо вас на стенді Видавництва Старого Лева — A1. Цьогоріч він оформлений чарівними ілюстраціями Oksana Bula до книги «Казки для місяця: Чарівниця-нічниця» ✨У перший день ярмарку вже відбулися десятки подій: говорили про переклади, ліцензування, ілюстрацію, бестселери й класику, проходили зустрічі з авторами, майстер-класи та автограф-сесії.🇺🇦 Україна також представлена національним стендом, організованим Українським інститутом книги. Цьогоріч він оформлений ілюстраціями з книги Олександра Шатохіна «Жовтий метелик» 💛Болонський ярмарок — це не лише про книжки. Це місце, де зустрічаються література, ілюстрація, анімація та мультимедіа — і народжуються нові міжнародні співпраці 🌍

Деякі з авторів(ок) вже поділилися інсайтами про свої оповідання, що ввійшли до збірки «Пісні світанку. Нова українська фантастика»🌟Ірина Грабовська — «Захисник живих»Моє оповідання народилося із кількох розрізнених ідей і вражень, які мене дуже торкнули свого часу. …бажання відсторонитися від всіх славетних подвигів і жахливих історичних облог, описаних очима принців і принцес у «Замку» і подумати про тих, хто був не на пагорбі, верхи на мертвому коні, а на бранному полі. І про тих, хто втратив на війні своїх.Звісно, феодальні війни, а особливо - фантастичні феодальні війни - мають дуже мало схожого із війною сучасною, але прийняття втрати, повага до військових та вшанування пам’яті загиблих звучить, на жаль, дуже знайомо усім нам. Андрій Новік — «Голодна коса»Оповідання похмуре, з відчуттям безнадії, в якій персонажам доводиться жити і щодня знаходити мету рухатися далі.Початок 20-го століття, людство програло війну почварам, істотам нелюдам та живе в окремих містах-сегрегаціях. Панує голод та епідемія, хворі знаходять надію в церквах. Населення росте, тож питання приватної власності зникло, заможні віддали свої маєтки, аби розмістити нужденних.Серед цього мороку однієї ночі до певного кола жінок навідуються їхні давно загиблі чоловіки із закликом «розірвати пута й віддатися голодній косі».За слідство беруться Орест Волощук та помічниця Мая Підгурська. Вони розуміють, справа може виявитись надто складною, адже нелюди не потикалися до сегрегації вже багато-багато років. Юлія Нагорнюк — «Кістяні голки»«Її душу пришили до тіла кістяними відьомськими голками» - це речення давно припадало пилом серед купи інших моїх ідей, і саме від нього я почала розкручувати історію.Підлітка Наталя приходить до тями в закинутій хаті, з дивними стібками на шкірі, а згодом починає бачити страшні речі.«Кістяні голки» — оповідання про повсякденність і відьомство, про проблему, яку майже ніхто не помічає, і непрохану допомогу, що вилазить боком. У ньому немає гумору, але є промінь світла, попри всю похмурість. Павло Деревʼянко — «Донька Марени»Оповідання було написано восени 2023 року - коли вперше відчулася втома партнерів від нашої війни за виживання. Сенат США почав блокувати виділення пакетів військової допомоги, Європа заговорила про необхідність поступок і компромісів...Це історія месниці, яка зненавиділа не лише кровожерного ворога, а й союзника, що зрадив у найскрутніший момент.Воно дозволило обіграти декорації Русі, які я давно хотів використати у фентезійному творі. A. Achell — «Зорезнавці»Від нескінченніості космічних просторів кров стигне в жилах, але водночас є в них щось, що вабить, тягне за собою, манить обіцянками незбагненного.Опинившись у Вежі, Самбора постає перед вибором, до якого готувалася все життя: стати зорезнавицею і дізнатися таємниці Всесвіту, віддавши взамін своє тіло та колишнє «я», чи залишитися в незнанні, зберігши себе, але так і не отримавши бажаних відповідей? Досліджуючи Вежу та її химерних жителів, Самбора намагається зробити вибір, що вплине на усе її подальше існування. Дарія Піскозуб — «Кордон» Це історія про фентезійний світ, у якому між двох країн стоїть кордон. В одній країні тривала війна, в іншій нема. Кордон рідко прочиняється, тож коли крізь нього таки пройдуть, людям зі світу із війни та без неї доведеться запитати себе, наскільки легкою буде дорога до того, аби зрозуміти один одного. Настрій збірки: поховайте мої кості.. 😭 ай, та я жартую (або ні). Але, думаю, зі знайомим сетингом буде щемко.І, до речі, про зручність збірок — на фестивалях можна підписати одну книгу в 11-и авторів(ок) 🌪

Оповідання «Голодна коса», яке увійшло до збірки «Пісні світанку», задумувалось як альтернативна історія у світі тетралогії «Книги змін», однак вийшло за межі світу й те, яким я зобразив реальність, поступово стало дуже відрізнятись за атмосферою та мітологією. І хоч це і стала окрема оповідка, в ній ви все одно знайдете натяки на тетралогію♥️«Голодна коса» є похмурою із відчуттям безнадії, в якій персонажам доводиться жити і щодня знаходити мету рухатися далі. Початок 20-го століття, людство програло війну почварам, істотам нелюдам та живе в окремих містах-сегрегаціях. Панує голод та епідемія, хворі знаходять надію в церквах. Населення росте, тож питання приватної власності зникло, заможні віддали свої маєтки, аби розмістити нужденних. Серед цього мороку однієї ночі до певного кола жінок навідуються їхні давно загиблі чоловіки із закликом «розірвати пута й віддатися голодній косі». За слідство беруться Орест Волощук та помічниця Мая Підгурська. Вони розуміють, справа може виявитись надто складною, адже нелюди не потикалися до сегрегації вже багато-багато років.Оповідання не додасть вам хорошого настрою, можливо, навіть іноді відчуватиметься неприємний післясмак від прочитання, але в таких історіях іноді зʼявляється промінчик надії, який підштовхне вас продовжувати читати збірку із більшим позитивом🥲Книгу можна вже передзамовити на сайті ВСЛ:https://starylev.com.ua/knyga-pisni-svitanku?srsltid=AfmBOopP15jwmplIq2lb6sPL6bL36OrRFOI8BizQkU_eFSTHp_Mvx5Ub

Вечірній міні-відгук)Поки у Львові похолодання, розповім вам про цю милу книжку-мандрівку, яка стала другою в моїй колекції (після «Харкова»), і поділюся сонячним фото міста🧡Мені дуже подобається концепція цих книжечок🌟, які можуть слугувати подарунком не лише для малечі, а й чудовим сувеніром для всіх і книголюбів зокрема; а ще там можна натрапити на справді цікаві факти! Ось декілька з книги «Львів», які запамʼяталися найбільше:✨під Львовом проходить Головний європейський вододіл; за легендою, віддалений шум підземних вод можна почути з оркестрової ями Львівської опери;✨Стрийський парк, відкритий 1894 року, був визнаний одним із найкрасивіших парків Європи ще на початку ХХ століття;✨про трамваї:Вперше на вулиці Львова трамвай виїхав 1879 року. Його тягнули коні і спочатку цей транспорт не сподобався містянам. Але згодом містяни вже не могли обходитися без нього. Нова професія «вагоновод» стала однією з найпрестижніших, із зарплатнею, як у професора університету. Електричний трамвай запрацював у Львові теж одним із перших в Європі. Це сталося 1894 року. ✨що мене здивувало найбільше: першодрукарем насправді був не Іван Федорович (надрукував кириличний «Буквар» і «Апостол»), а Степан Дропан, котрий працював за сотню років до Федоровича і 1460 року подарував свою друкарню львівському Онуфріївському монастирю.✨і багато іншого!Тож, як будете у Львові, знаєте чим себе потішити🫶 А я тепер хочу обʼїздити всі міста нашої прекрасної країни й зібрати всю колекцію 📚#відгуки

💭Ті, хто відступають, ніколи не перемагають💭"У Марго фінансові проблеми" Руфі ТорпЖанр: contemporary fiction, соціальна драмаМоя оцінка: іронічно, сміливо і життєвоЦю книгу я відкладала довго - десь роки два вона просто "жила" у списку бажанок після знайомства на Goodreads. Концепція одразу зачепила: історія про дівчину, яка вирішує заробляти на OnlyFans, звучала нетипово і багатообіцяюче. Тож коли "Видавництво Старого Лева" видало її, я вирішила не тягнути - і взялася за неї майже одразу.📖 Історія виправдала очікування. Спостерігати за головною героїнею Марго - справжнє задоволення. Вона нещодавно народила дитину від власного викладача в університеті й звільнили з роботи офіціанткою. Тож вона вирішує знайти якусь не надто "пильну" роботу й доходить до заробітку на власних еротичних фото. І що найцікавіше - в цій справі їй допомагають батько, колишній рестлер, та подруга. 📱Авторка дуже вдало проводить паралель між роботою в соціальних мережах і рестлінгом. Бо будь-яка така діяльність - блог чи продаж пікантних фото - це не просто "викласти картинку". Це ціла індустрія, де треба закохати в себе людей, які потім стануть шанувальниками. Рестлери вдягають маску героя чи лиходія, мають свій стиль одягу, без якого не вийдуть на вулицю. Марго вирішує наслідувати їх і вигадує власний образ для OnlyFans. 🫨 На перший погляд може здатися, що це просто історія про бідну молоду матір, яка намагається пробитися в пікантний бізнес. Але насправді книга - про те, як не здаватися. Про те, що для будь-якого початку потрібна підтримка близьких, які готові на будь-що, аби допомогти досягти вершин. І про те, як суспільство засуджує за роботу, навіть не знаючи всіх її підводних каменів. 🌟 До того ж історія Марго блискуче показує "ефект доміно" життєвих рішень. Один вибір заплутується в іншому - особливо коли нам здається, що ми знаємо, що робимо, аж поки не стикаємося з суворими наслідками. Деяким людям, як Марго, просто не вистачало керівництва й підтримки, коли вони росли. Тому вони шукають любові й прийняття в неправильних місцях. 🤍 До того ж книга не цурається складних питань: як суворо суспільство засуджує молодих жінок, але часто закриває очі на вчинки старших чоловіків, навіть коли ті точно розуміють, що роблять.Окрім того, зростання Марго - це потужне нагадування: погані рішення не визначають вас. Можна продовжувати рухатися вперед, незважаючи ні на що. "У Марго фінансові проблеми" - це історія про реальну людину. З недоліками, сумнівними рішеннями і бажанням просто якось впоратися з життям. І саме тому вона так чіпляє. Бо ідеальні герої - це добре. Але впізнавані - значно сильніше.Букви та сенси 🐉 | Видавництво Старого Лева 🌟#відгуки@bukvysensy

🥁Вводжу формат #деконструкціякниги. 🤨Що це таке?Це - розкладання по поличках того, що, ❗️на мою суб'єктивну думку ❗️, робить текст успішним.І першим моїм піддослідним стане Літопис сірого ордену Павла Дерев'янка, адже останнім часом ця історія здобула неабияку популярність через перевидання трилогії Видавництвом Старого Лева. Поїхали!🤨 Стоп-стоп, а спойлери? 🫣Їх не буде. Я ж хочу, щоб ті, хто не читали, зацікавились і купили книги!🐺Спершу дуже стисла анотація🐺Книга про п'ятірку друзів, молодих характерників. Це - воїни, які можуть перекидатися на вовків, і добровільно стають на захист держави. Сеттинг такий: 1845-й рік. Гетьманат вижив, Росії не існує, її поглинула так звана Смарагдова Орда, яка і становить основну загрозу для України. Друзі шукають своє місце в світі, закохуються, намагаються приборкати Звіра в собі, і мають не тільки захищати Україну, а й захищатись від українців.Отже! Чому Літопис сірого ордену хіт? (на мою скромну думку)💥 Характерники - це такі собі супергерої коміксів часів Гетьманату. Зі своїми силами і вразливостями. (це порівняння вжив автор в одному інтерв'ю, коли розказував про образ характерника з українського фольклору). А хіба ж це не цікаво - супергерой в Україні?💥 Це - не high fantasy. Так, тут є міфічні істоти, є світ Потойбіччя, але в центрі людина. Хоч і та, яка перетворюється на вовка. І більшість подій тут відбуваються із людьми. Тому тим, хто зазвичай не любить фентезі, можна сміливо братися 🙌.💥 Головні персонажі глибокі, справжні, і далеко не завжди симпатичні. Так, вони герої війни, але в кожного свої гризоти і трапляються сумнівні вибори. І тому мені було так цікаво за ними спостерігати. Розвиток персонажів від першої до третьої книги колосальний. Пошук себе, дорослішання, зміна цінностей, подолання Звіра в собі. Саме для цього і потрібна така кількість сторінок: щоб був час для подій, які змінюють героїв.💥 Події і фрази в книзі надзвичайно актуальні і перегукуються з нашими реаліями. Це попри те, що автор написав книгу ДО повномасштабного вторгнення.💥 Вражаюча фентезі складова. Попри те, що вона на другому плані.По-перше, характерники перетворюються на вовка досить "правдоподібно", якщо можна так сказати про нереальну ситуацію 🤭. По-друге, цікаво інтегровані міфологічні істоти і гарно виписана історія Потойбіччя.А фентезі-сцени красивезно промальовані. Чого тільки варті сцени з відьмою! Ті, хто читав 👋. Думаю, ми всі погоджуємось, що нам потрібен спін-офф про Ковен!💥 Баланс подій, розмов і описів. Так, в книжках багато сторінок. Ні, ви точно не знудитесь. Кожна сцена діалогу чи опису рухає сюжет вперед. А окремі діалоги і думки хочеться виписувати 👀.💥 Композиційна краса. Можливо, для цього є певний термін 🙈, але я назву це симетрією оповіді 🤓. Помітила, що деякі сцени/події повторюються двічі, але помінялись персонажі. Це цікаво і звісно, що зроблено навмисно.Крім того, певні фрази також повторюються, але з іншим сенсом кожен раз. Це змушує зупинитись і задуматись, як саме змінились герої.👀 Це точно неповний список ЧОМУ, але я думаю, ви вже і так зрозуміли, що ...це - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️/5Однозначно раджу до прочитання 🙏.

Будинок у соснах — Ана Реєс Видавництво: @starlev🌟Жанр: психологічний трилер328 сторінокОцінка: 10/10 💫 МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД 💫 Знаєте, в дитинстві був дуже популярний жахастик про циган, що не можна дивитися їм у вічі, бо вони якимось чином тебе змусять винести все добро з хати, а тебе самого продадуть. Так от, цей жахастик став реальністю в цій книзі… 💫 Мая бачить в інтернеті відео раптової смерті дівчини і впізнає на ньому чоловіка, з яким колись зустрічалася в підлітковому віці. З вигляду він є просто спостерігачем, але Мая розуміє, що тут все не просто так. Її флешбекає в минуле, коли її найкраща подруга так само раптово померла…Вона вирішує повернутися до рідного містечка, щоб зʼясувати, яким чином ці смерті повʼязані з Френком Белламі та що відбувалося 7 років тому…💫 Яобожнюю жанр психологічних трилерів, адже ти не можеш довіряти жодному персонажу і хто, як не людська уява здатна намалювати наймоторошні варіанти розвитку подій. А тут в нас виходить, що і сама гг не впевнена, що може довіряти власним спогадам та відчуттям, адже за нею темним силуетом тягнеться низка залежностей та спадковість…Пошуки відповідей ставлять під загрозу її здоровʼя, стосунки з людьми, яких вона любить понад усе та можливість жити спокійним життям. Вона раз у раз повертається до подій семирічної давнини та намагається відтворити всю картину та розплутати клубок розмитих спогадів. Це ми бачимо якраз по тому, що книга поділена на розділи про теперішній час та минуле 🗒Основна ідея полягає в тому, що не потрібно застосовувати жорстоке фізичне насильство для того, щоб кривдити людей. Це можна робити простіше - словами, контролем, маніпуляціями…📖 І ви здивуєтесь, наскільки майстерно тут це зображено. Я захоплююсь, бо в процесі читання навіть в мене виникали сумніви - типу, чи правильно я розумію те, що відбувається. Але, як показує практика, якщо мені здається, значить мені не здається.📝 Це дебютний роман авторки і я вважаю його дуже вдалим. Холодні мацаки тривоги раз у раз проникали в мій мозок і маячили червоними прапорцями, а стиль написання дуже легкий та зрозумілий. Герої гарно прописані та протягом сюжету кожен з них в певному сенсі розвивається. А ідеї я ще не зустрічала в жодному трилері.Чекатиму наступних книг Ани Реєс з нетерпінням 📖#відгуквідЛізи #ВСЛ #Будинокусоснах