Сьогодні поговоримо про підлітків. Доволі сумнівний випадок в одній з львівських шкіл, де підлітки слухали російську музику. Були, останнім часом, ще деякі, але вони не дуже варті уваги. Та й цей не був би вартий уваги, якби не реакція суспільстваМожна зрозуміти, чому прослуховування чи підспівування руснявим пісням обурило суспільство. На щастя, більшість українців - користувачів Інтернету — це свідомі громадяни працездатного віку, які рухають державу в кращу сторону.Втім, не всі такі. Дехто через власну тупість і їм виправдання нема. Дехто через те, що ще не дійшов до моменту у житті, коли з'являється усвідомлення ідентичності та відповідальності не лише за себе, а й за дещо вищі рівні: суспільство, держава та людська цивілізація загалом.Саме через другу категорію нашого населення в Україні та й у всіх демократіях існують вікові обмеження на участь у політичному житті держави. Не можна очікувати, що 12-річний підліток, який ще не вміє нормально рахувати і про життя знає рівно те, що йому розповідає книжка в школі, буде свідомим патріотом. Думати так — це, в кращому випадку, наївно.Ще гірше — це, подивившись одне відео, де підлітки, як би прикро це не звучало, є підлітками, починати розповідати про зневагу до України, поширювати якусь злобу до цих дітей, бажати їм ледь не смерті та починати розповідати, з яких регіонів України вони приїхали. У таких випадках залишається лише спитати в таких людей, коли вони відмовились від російськомовного контенту і що вони слухали/дивились/читали у підлітковому віці. У більшості випадків, це буде не 2014 рік і не Тінь Сонця, якщо хоч якась відповідь буде взагалі.Притягнення батьків до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків було правильним та справедливим. Вся ця історія мала поширюватись не в багатотисячних телеграм-каналах, а в батьківських групах та розмовах з правоохоронцями (чи хто відповідальний від держави за такі справи) з подальшим проведенням виховних бесід та інших процесів.Всім очевидно, що українське потрібно поширювати та захищати, а від російського — позбуватись. Втім, не варто мати особливих очікувань щодо тих, щодо кого їх і не має бути. І точно не варто шукати пособників ворога та майбутніх диверсантів серед тих, хто ще не знає, чому Грушевський та Винниченко були жахливими політиками, а слово "інтеграл", в кращому випадку, вперше почує лише через кілька років