Маленький зал, але майже повний. У залі мало молоді, більшість – пенсіонерів. Так, вони ходять в кіно, думаю я, якщо йде такий фільм. У кінотеатрі – «Вічник», за романом-бестселером Мирослава Дочинця. Фільм довгий і наче сповільнений, бо саме так лунає позакадровий голос. Наче, вдовбує тобі кожне слово в голову. Щоб залишити слід. Від думок.Тут мало діалогів. Більше думок. Багато сказано музикою. Головний саундтрек кінофільму – «Мелодія» Мирослава Скорика. Багато показано кадром. Річка, ліс, гори, небо. І багато різних тем. Любов між парою. Зв'язок між твариною та людиною. Довіра між людьми. І стосунки з природою.Я записала собі кілька цитат.• Ми ще не вміли жити, а вже вчилися вмирати• Ліс навчив мене протоптувати стежки, а не чекати чуда• Поки ти йдеш, ти в дорозі, навіть якщо ти не знаєш, куди йдеш• Зернина не журиться, коли і що з неї виросте, вона просто тягнеться до неба• Не просіть Бога щось зробити для вас, просіть навчити і ви отримаєте знак• Ніхто не може занапастити чоловіка, окрім нього самого• Якщо будеш довго зазирати в безодню, то безодня зазирне у тебе• Чи ми завжди розуміємо себе? Чи можемо подолати свою слабкість та гріховність?• Не старайся бути прикладом для інших, будь прикладом для себе• За життя я прочитав багато книг, вони вчать, як гідно вмирати, але не вчать жити• Ти там, де тобі призначено бути: чи серед людей, чи вовків, чи дерев• Життя щодня дарує, даруй і ти, адже Небо любить тих, хто підтримує вогонь життя• Життя триває допоки ти рухаєшся, стаєш кращим, ніж учора• Найголовніше – бути в дорозі• Найкраще, що є в тебе – це любов. До всього, що тебе оточує. Якщо ти її не зрадив, то в тебе щаслива доля• Поки любов перемагає ненависть, то ми на правильному шляху.