cмутний. | потрібен живим чужим...Сьогодні я читав листи англійського капітана,як...

потрібен живим чужим...Сьогодні я читав листи англійського капітана,який був кореспондентом у шведському війську,коли ті, разом з Мазепою,воювали проти рашки.Імʼя того англійця - майже стерлося з моєї памʼяті, але... шматок "талона" на документи з архіву випав з моєї кишені на скандинавське ліжечко...Джеймс Джефферіс! Твоє імʼя врятовано!Ким би ти не був - дякую тобі!Взагалі, це було так прикольно,бо зберігаються ж в архівах, зазвичай: листи відомих письменників, поетів, полководців... А це - просто Джеймс Джефферіс! Just a dude on a mission,якого англійці відправили бути кореспондентом при Шведському поході.Чи міг Джеймс Джефферіс колись дізнатися,що a ukrainian boy буде читати what he wrote to his supervisor... у 1700-их роках?Я прям розкажу!Може ви не розумієте мого захоплення цією знахідкою,але ці листи... Вони цікаві саме своєю банальністю, розумієте?Він - це ж кожен з нас, дивіться:У Джеймса Джефферіса поступово падам ентузіазм... Якщо спочатку він такий: "Дякую королівському двору за цю можливість, дякую, ще раз дякую, я не підведу корону, я буду все описувати, дякую за цю місію!..",то через пару листів: "Ми йдемо вже третій день...", потім ще через місяць: "Ми чомусь йдемо вже 15 день...", потім: "Куди ми йдемо ось вже стільки днів?!", потім: "Краще б ми взагалі не йшли..." потім: "Ми прийшли, зайняли облогу у Полтави. Потім знову пішли. Нащо ми тоді йшли?", і так далі!Це не "предсмертна записка Шекспіра", не "останні листи Наполеона", це просто робочі листи якогось англійця, 300 років назад,який жив собі й працював, щось розповідав, В ІНТЕРНЕТІ НАВІТЬ НЕМАЄ ЖОДНОГО ЙОГО ФОТО.і ось я тут читаю прям кожен його крок: яка риба несмачна, як холодно було, який Карл XII був злий, коли впав з коня, як Швеція йому взагалі не подобається,і як він хоче додомцю в рідний Лондон,як він розчарований, що вони дуже довго йшли, прийшли,і потім знову кудись пішли..., і як він лається на це, в дуже стриманій Британській манері, бо це ж листи до королівського двору.Далі склалася (виключно з листів) біографія у хлопця надзвичайна! Шведи (злі, бо проїбали), подумали, що проїбали через нього (не тільки, але англієць щось мутний тіп), і арештували його. Та віддали у москоу. Бо думали, що його листи додому - це шпигунство на пьотра першого.І він пише, дуже любʼязно, але я прям відчуваю крізь стриманий англійський текст,як горить жопа у милого Джеймса Джефферіса!"Любий мілорде! Сталася... оказія! Листи надсилайте не в шведський двір, а... Well, поки не знаю куди, бо мене везуть віддавати в росію! Я не хочу в росію. Чи не могли б ви, милий лорде, прислати якийсь документик, що я дуже потрібен королівському двору, і що я чесно-чесно не шпигун російський,бо росіяни можуть не повірити мені на слово, що я не їх шпигун, а з документом - повірять. Напевно. Я не знаю. Це росіяни. Мені страшно. Милий лорде! Оформте документік, будь ласка, поки я ще живий, якщо вам, звісно, зручно це зробити!Дякую!Джеймс Джефферіс"Його повертають з росії,і знову відправляють до шведського двору, в місто Bender (батько наш БЄНДЄРА?)Де він сидить і бачить Пилипа Орлика, Карла ХІІ, і дуже сумного Мазепу.І пише королівському двору, і тут знову видно такий собі англійський гумор,і дипломатичну ввічливість Джеймса Джефферіса: "Милий лорде!Перша моя експедиція пройшла настільки успішно,що я, звісно ж, РОЗУМІЮ, ЧОМУ МЕНЕ ЗНОВУ СЮДИ ВІДПРАВИЛИ!І Я НЕ МОЖУ СЛОВАМИ, СЛІВ ТАКИХ НЕМА,ЩОБ МОЮ ВДЯЧНІСТЬ ОПИСАТИ,ЩО Я ЗНОВУ ЗІ ШВЕДАМИ!"Ну і далі Джеймс Джефферіс бачить контституцію Орлика,смерть Мазепи, і життя Карла ХII... і так далі, і так далі.Нахуя я тобі це розповів?Бо це тобі не Наполеон. Не Бах і не Петлюра. Це просто - Джеймс Джефферіс,який писав щось, що читало декілька людей при королівському дворі, (якщо читали),а сьогодні... читав хлопчик, із паспортом тієї країни,боротьбу за яку - бачив Джеймс Джефферіс у 1700-их роках...Тільки Джеймс побачив, як країні не вдалося.А хлопчик бачить, як вдається. І ти бачиш.