Бачу, що хтось дивується, коли назвав психіатрію - НЕ РОБОТОЮ для мене! Це справа всього мого життя, це захоплення, яким захопився ще в 2003 році коли закінчив медичний факультет Сумського державного університету і приїхав за розподіленням в м. Глухів для роботи в обласній псих лікарні N3. І ловлю себе на думці, що за 20 років роботи, я не разу не думав, щоб не піти на роботу, що вона мені не подобається, навпаки навіть у відпустці ходив на роботу… Відпустка була 49 днів, її обовʼязково потрітно було використовувати, а не збирати і я брав відпустку і ходив на роботу..)) Не брав листків непрацездатності, навіть коли хворів. Тому що мені психіатрія, спілкування з хворими, з людьми подобалося все життя. Але до цього прийшов також не відразу! Перші 3 роки роботи, був в шоці, «куди я попав» Хотів змінити спеціалізацію на анестезіолога , ендоскопіста та лікаря швидкої допомоги. Навіть працював лікарем швидкої деякий час за сумісництвом. Але поступово зрозумів, що і в психіатрії можна лікувати і бути потрібним. А для лікаря головне це: «дякую лікарю, мені допомогли» Це були основним в роботі, яке мене стимулювало.