Гадаю, значна частина наших роздумів просто трапляється з нами. Їх можна порівняти зі сновидіннями — ми їх не обираємо. Продовжуючи лінію цього порівняння, можна сказати, що все ж у наших силах впливати на те, що нам сниться (в цьому дописі не буде Кастанеди!).Ні для кого не секрет, якими будуть сни, якщо цілий день дивитися якийсь жестяк, або ж якщо наїстися прямо перед сном солоної, жирної їжі, щоб шлунок продовжував працювати всю ніч.Виходить, значний контроль над сновидіннями у нас є — ми можемо грати превентивно, створювати сприятливі чи несприятливі умови. Те саме з думками.Працюючи над проєктом, ви могли помічати, що ідеї стосовно нього продовжують приходити навіть тоді, коли займаєтеся справами, які жодного стосунку до проєкту не мають. Ейнштейн колись казав, що найвизначніші ідеї приходять до нього, коли він миється під душем.Так працює мозок в автономному режимі. Він, наче собака, вгризається в ту інформацію, яку йому підкидуємо, і шукає порівняння: намагається вплести її в павутину наших знань, знайти їй місце, осмислити, освоїти. Коли він знаходить щось гідне уваги свідомої частини — нашої «оперативки», яка дуже обмежена, — підкидає їй рішення.Звідси одна з причин, чому нам так не хочеться братися за якусь складну задачу: мозок лінивий, він хоче накопичувати та зберігати енергію, а не витрачати її на роботу внутрішнього бібліотекаря-науковця. Та зараз не про це.Як і зі снами, ми можемо обирати свої думки превентивно. Ми ладні свідомо, раціонально обирати предмет зацікавлення і копати в його сторону. Це вимагає початкових зусиль, але так влаштований світ — жертвуєш малим зараз, щоб отримати більше потім.Вкотре повторю: вся, абсолютно ВСЯ інформація, яку ми споживаємо, впливає на наше життя. Вона є ґрунтом, у якому зростатимуть думки, що є паливом для наших дій чи бездіяльності.