Почуттю провини і тривозі властиво давати команди. Виходите з підʼїзду, а тривога вам: «Повернись, перевір, чи закрив двері😉». Відмовили комусь у проханні, а почуття провини таке: «Ну от і що ти за людина? Перепроси і допоможи, навіть, якщо тобі не зручно!». Повертаєтесь перевірити двері, смикаєте за ручку і тривога спадає, але у той же час ви робите позитивне підкріплення такої поведінки: «Перевірити = отримати полегшення», через що мозок починає шукати нові загрози, які слід перевірити, щоб отримати тимчасову розрядку. З провиною те саме.Виконування подібних команд звільнює від липких відчуттів тут і зараз, але на довгій дистанції є прямою причиною їх активного виникнення знову і знову. Людина, яка намагається перестрахуватись і бути хорошою, потрапляє в замкнутий цикл. Розірвати це порочне коло можна лише одним шляхом: толерувати дані відчуття. Дозвольте їм бути, зʼїжте їх великою ложкою, постраждайте тут і зараз, але так ви навчите свій мозок, що земля з-під ніг не йде, двері усе ще закриті, а ніхто особливо й не ображається (і не думає про вас!).Уникання емоційного болю призводить до його активного виникання. Зустріч з ним – дає звільнення.