МОУ вже затвердили переліки частин та посад, на яких можна буде укладати нові контракти з підвищеною мотивацією (ті, що від 6-ти, а також на 10 та 14 місяців).В перелік потрапили 168 частин, серед яких піхотні бригади та полки, а також розвідувальні батальйони. Тобто все логічно. А от з посадами є нюанс.Ідея, вочевидь, була передбачити можливість укладання таких контрактів лише для піхотних та розвідувальних підрозділів до рівня роти. Але список зробили трохи надто широким.На практиці виходить так, що т.з. "ударно-штурмовий" контракт зможуть підписати заступники командирів рот підрозділів забезпечення з ППП або ж командири рот чи взводів охорони. Так само, ці контракти поширюються на водіїв РВБ чи БМЗ, стрільців комендантських взводів або підрозділів охорони тощо. Причина цьому проста - часто буває, що посади з ідентичною назвою та ВОС дублюються як в піхотних батальйонах, так і в батальйонах/ротах/взводах забезпечення. І при формуванні переліку посад цей момент трохи не врахували.Більше того, до частин вже спустили роз'яснення, яке прямо суперечить постанові. Адже пропонується укладати контракти на 10 місяців в т.ч. з військовослужбовцями, які хоч і проходять службу у визначених частинах, але на інших, не бойових посадах.Словом, варто цей момент допрацювати. Інакше у військових, які і так не дуже позитивно сприйняли ці нововведення, можуть виникнути додаткові питання.@LykourgosLexi
Що ж є цим вікном можливостей?Тут варто згадати не дуже очевидний, але корисний історичний приклад — Ризьку операцію 1917 року.У 1917 році російська армія стрімко деградувала. Не стільки ресурсно — людей, озброєння й фронтової маси ще вистачало — скільки саме як армія. Так, причини були іншими: революція, солдатські комітети, падіння дисципліни, політизація війська. Але суті це не змінює. Німецькі генерали, зокрема Людендорф і Макс Гофман, начальник штабу Східного фронту, бачили в цьому не просто фон, а вразливість, яку треба було експлуатувати. Їхня логіка була доволі проста: якщо противник уже деградує, треба діями пришвидшити розпад його системи.Водночас війська кайзера теж не мали необмежених можливостей. Німеччина потребувала максимум частин і з’єднань на Заході. Тому на Східному фронті йшлося не про грандіозний похід на Петроград і не про повний розгром Росії одним ударом. Ішлося про обмежену операцію з непропорційним ефектом.Захоплення Риги в цьому сенсі було не тільки і не стільки операцією за місто. За масштабами Східного фронту це була порівняно обмежена дія із залученням відносно невеликої кількості сил. Але за ефектом це був тест на здатність російської армії тримати удар. Ляпас. Статус-чек. Повернення до реальності.Німці форсували Двіну, провели коротку й дуже якісно підготовлену наступальну операцію, взяли Ригу — і не стали одразу розвивати її в глибокий стратегічний наступ, навіть 12 армія, що була відповідальна за оборону, в більшості своїй змогла відступити. Бо операція від початку не була задумана як повний розгром росіян. Ресурсно це все ще було неможливо. Рига прискорила розпад зокрема в офіцерському корпусі. Найкращий концентрат — у Денікіна. Він прямо підкреслював, що позиція на Нижній Двіні була підготовлена, військ було достатньо, а російське командування знало і напрямок, і навіть час німецького удару. Тобто для нього падіння Риги не пояснювалося просто “німецькою геніальністю”, а насамперед втратою керованості й стійкості 12-ї армії. Він пише, що німці переправилися через Двіну “при слабом сопротивлении”, а далі 12-та армія відійшла на 60–70 верст, втративши контакт із противникомТе саме має бути нашим підходом до російської армії сьогодні. Не маючи можливості ресурсно досягнути загального успіху на полі бою, зосередити зусилля на прискоренні деградції спроможнотей противника в військовому та військово-політичному вимірі. І важливим є як в Ризі свого часу - дати противнику ляпас, такий, що не зможе жоден дрон в Москві, чи чергова major-бабкосело наступальна операція двоєчками з метою звільнення (оголошення про звільнення) ХХХ кілометрів квадратних полів. Визначити болючу точку, успіх в якій знівелює ефект від попередніх зусиль та не зможе бути перекритий стосами брехні. Підібрати сили, що мають досвід і компетенції (а не просто про це голосно говорять) для реалізації відповідних наступальних завдань.Так, без адекватної оцінки ресурсів, це породжує плеяду ризиків, зокрема свого часу ми занадто сильно повірили в власні сили, відірвались від реальності і провалили 2023 рік в такому масштабі, що розгрібали ще два роки і по дорозі проєбали шмат Донбасу. Водночас витрата ресурсів на розрізнені бабкосела або просто протягування війни ще на два роки ймовірно призведе до простої втрати короткострокового вікна можливостей і розтягне цей ужас без конца. P.S. враховуючи зрадойобську натуру автора допис такого характеру ви ймовірно бачите вперше і востаннє. Автор вважає такі дії можливими в поточній ситуації і такими, що мають ряд переваг в порівнянні з поточною оборонною конфігурацією, що домінує з кінця 24 року
🇺🇦🇪🇺 Перемовини про вступ України до ЄС офіційно розпочалися!Сьогодні, 15 червня, на Другій конференції з питань вступу України до ЄС у Люксембурзі офіційно відкрито переговори за першим кластером – «Основи». Рішення про відкриття узгодили посли країн-членів (COREPER) ще 12 червня, сьогоднішня конференція закріпила його політично.Цей кластер відкривається першим і закривається останнім. Він охоплює верховенство права й основоположні права, функціонування демократичних інститутів, реформу державного управління та економічні критерії – і включає 5 із 33 переговорних розділів, згрупованих у шість кластерів. Кластер ключовий, бо разом із Копенгагенськими критеріями (ухваленими Європейською Радою в Копенгагені 1993 року) визначає, чи готова країна-кандидат до членства.Копенгагенські критерії фокусуються на здатності країни виконувати всі взяті на себе обов'язки відповідно до європейського законодавства як на інституційному, так і на адміністративному рівнях. Це передбачає наявність стабільних інституцій, що гарантують демократію, а також функціонування ринкової економіки, здатної витримувати конкурентний тиск і ринкові сили.Нагадаємо хронологію. 28 лютого 2022 року Україна подала заявку на вступ, а вже 23 червня на підставі висновку Єврокомісії лідери країн-членів одноголосно надали їй статус кандидата. У висновку Єврокомісія окреслила сім кроків на шляху до ЄС, пізніше їх доповнив аналітичний звіт про приведення українського законодавства у відповідність до acquis (2 лютого 2023 року). У листопаді того ж року детальніший огляд увійшов до «Пакета розширення 2023», куди Україну включили вперше, і Єврокомісія рекомендувала розпочати переговори. 14 грудня 2023 року Європейська Рада ухвалила рішення їх відкрити.Наприкінці червня 2024 року відбулася Перша конференція щодо вступу, яка запустила технічну частину процесу: Єврокомісія розпочала скринінг українського законодавства на відповідність праву ЄС і завершила його восени 2025 року. Проте сам політичний процес тривалий час залишався заблокованим через вето Угорщини.Розблокування стало можливим не завдяки добрій волі Брюсселя, а через зміну влади в Будапешті. Поразка уряду Орбана на квітневих виборах і домовленість нового кабінету Петера Мадяра з Києвом щодо прав угорської меншини зняли головну перешкоду і 12 червня посли 27 країн відкрили шлях до сьогоднішньої конференції.Водночас невдоволення темпами реформування призвело до появи «плану Качки-Кос» (відомого як «10 пунктів»), що мав підкріпити вимоги в антикорупційній сфері та сфері верховенства права фінансовими інструментами ЄС – насамперед умовами Ukraine Facility. Україна вичікувала, побоюючись чергового кола «реформ заради реформ». Та сьогодні відмовок не лишилося: настав час українського уряду відповісти за взяті зобов'язання – тим паче що, за певними оцінками, виконання плану досі вимірюється одиницями зі ста.Тим часом Брюссель продовжує шукати політичні інструменти для розблокування подальшого розширення: від запровадження додаткових обмежень щодо прав потенційних нових членів до створення нових форматів інтеграції безпосередньо під час переговорів (наприклад «асоційоване членство»).Бажання обох сторін очевидне, але чи зможуть вони знайти справжнє порозуміння на цьому складному шляху?🇪🇺Підписуйтесь на 12 зірок
Логістика горитьЗа останній місяць ми побачили безпрецедентну кампанію зі знищення російської логістики на півдні та сході України.Щотижня викладаються відео сотень ударів по техніці, складам, вантажівкам та іншим важливим об'єктам, які росіяни використовують для підтримки свого наступу. Цей механізм має працювати як годинник, де кожна затримка — це потенційно один не запущений дрон чи не здійснений постріл артилерії.За рік сегмент українських мідлстрайків значно зріс як за кількістю, так і за якістю. Якщо раніше мідлстрайки були хірургічним інструментом для підрозділів ГУР, СБС чи інших значних силових структур, то тепер вони перебувають на озброєнні щонайменше 27 підрозділів.Це стало справжнім вікном можливостей для СОУ. Тепер підрозділи мають інструмент, яким здатні впливати на логістику ворога глибоко в його тилу.Втім, щоб цей вплив був довгостроковим, кількість ударів має бути щонайменше сталою, а в ідеалі — збільшуватися.Про те, як порушення логістики впливає на можливості наступу, детально описав Dark forest outcome у своїх постах, і я дуже раджу їх прочитати.У своєму ж тексті я зібрав хронологію останніх подій: скільки ударів вдалося завдати, як цьому протидіють росіяни і чого очікувати в майбутньому.Також можна подивитися, як часто росіяни згадують у своїх чатах та каналах про загрозу ударів, а також про дефіцит палива за регіонами. За це особливо дякую команді Кіберборошна, яка проаналізувала понад 6000 повідомлень завдяки своїй платформі OCHI AI. Їхня платформа — черговий гарний приклад того, як можна проводити розвідку за допомогою відкритих даних.Повний текст читайте на «Оборонці»
1 Окремий центр СБС (14 полк) взяв під вогневий контроль Донецький аеропорт, здійснивши першу в сучасній історії операцію такого типу.Окупанти перетворили ДАП на військово-логістичний хаб та ключовий майданчик для запусків ударних БпЛА «Шахед». Наш підрозділ планомірно випалює ворожу інфраструктуру, роблячи функціонування аеродрому неможливим.Наші оператори ударних дронів нищать пускові установки, транспортні машини та ліквідують розрахунки безпосередньо на злітній смузі. Паралельно ми ведемо системне полювання на мобільні вогневі групи та ППО противника, що змушує ворога скасовувати вильоти.Ураженням інженерної техніки, паливних заправників та логістичних вузлів ми повністю деградуємо аеродромну екосистему. Результат нашої роботи – ліквідовані установки «Шахедів», знищені будівельні крани, ворожа автомобільна техніка та склади майна.«Вогневий контроль ДАП, який здійснював 1 ОЦ – це приклад асиметричної операції, в якій винятково невеликими силами були зірвані оперативно-стратегічні плани противника. Це те, що робить нас – нами», – заявив відповідальний за планування операції Серафим «Фалько» Гордієнко, офіцер 1 Окремого центру СБС (14 полк).Не так давно окупанти почувалися там у безпеці і планували терористичні атаки на наші міста. Відтепер ми перетворили Донецький аеропорт на пастку для ворога.Безпечного тилу для окупантів не існує. Сховатись і захиститись – неможливо.
Rovertech намагається у КАЗЯк рішення бачать використання сіткометів, які збільшать виживаність НРК за рахунок збиття дрону поруч із комплексом, мінімізуючи урон для самого НРК. При цьому сама система має коштувати не всі гроші світу (приблизно 70% вартості подібних розробок — це компоненти). Втім, і таке рішення має свої проблеми, зокрема у питанні роботи самих сіткометів, ТТХ яких не співпадають з реальністю і потребою.Військові і виробники по обидва боки намагаються придумати власне рішення, яке б могло врятувати техніку від ФПВ, проте із цим є купа проблем, які вимагають коштів і часу.Проблема полягає у площині самої технології. Систему потрібно навчити знаходити і бачити дрон, потім вираховувати відстань до нього, підтвердити для себе можливість зробити постріл, обчислити траєкторію і тільки після цього вистрілити. І якщо помічати дрон ми вже навчилися, то попадати по ньому все ще не вміємо.Все тому, що система має розуміти відстань до цілі і її швидкість. Це можна зробити або завдяки ШІ, або ж завдяки радарам. Перший варіант потребує якісних гігантських розмірів датасетів, щоб навчити систему збивати. Другий — надто дорогий і буде коштувати більше за будь-який НРК.У Європі також існують свої напрацювання, але вони коштують дуже багато, а окрім того вони не адаптовані під наші реалії: бруд, відсутність доріг і погода. В цьому і полягає основна проблема усіх подібних розробок: хоча як концепція вони виглядають очевидними і логічними, вони рідко коли доходять до поля бою, а комунікація між розробниками і військовими досі вкрай обмежена.Про це скоро вийде окремий матеріал 🌚https://oboronka.mezha.ua/kompleks-aktivnoho-zahistu-proti-fpv-droniv-311826/
[3/3]• Має бути сформований бюджет на залучення іноземців в українське військо. Треба враховувати, що іноземці можуть розірвати контракт в будь-який момент. Й коли вони зіштовхнуться з сумою факторів, в тому числі щодо грошової винагороди, вони це зроблять. Система має бути максимально зрозумілою для них, а самі вони мають отримувати додаткову премію за безперебійну службу.• Ті, хто воюють довше, мають отримувати підвищене ГЗ. В його структурі передбачена «вислуга», але вона незначна й не враховує відмінність вислуги під час війни. Наразі тенденції зворотні – люди розчаровані, коли бачать, що за час на війні їх доходи впали через інфляцію та нові інструкції нарахування додаткової винагороди.• Потрібно відмовитись від принципу нарахування на підставі відстані від ЛБЗ. Не зовсім типовою, але існуючою є проблема, коли піхотна група (котра відбивала ворожі штурми) не отримувала очікуваних грошей, тому що «ЛБЗ» була проведена корпусом по ізольованому СП за порядками противника, який не виконував вогневу функцію. Основною категорією, що визначає розмір додаткової винагороди, має бути тип виконуваних бойових завдань.• Поточна система занадто прив'язана до подобової тарифікації. Припустимо таку ситуацію: є прихований СП, що утримується групою вже два місяці. Є штурмова група, яка мені ніж за тиждень проштурмувала дві позиції противника, деблокувала цей СП та евакуювала. Питання – хто з них був важливішим? Відповіді не буде, але очевидно, хто отримає скромніше. Ті, хто виконують важкі, але нетривалі завдання, також мають отримувати достойну винагороду, наприклад, за рахунок одномоментних виплат за зачищену позицію, проведену евакуацію, стабілізацію пораненого та ін.• Певна частина записів в журналі бойових дій – недостовірні відписки, що не пов'язані з реаліями бойових дій й існують, щоб особовому складу заплатили не три копійки. Перевірки постійно виявляють подібне й штрафують особовий склад (!), який в цей момент може виконувати бойові завдання. Система мала б наближати себе до реальності, натомість сама формує потребу в її обмані.• Турбота про піхоту має виражатися не тільки в тому, що остання буде отримувати значні кошти, перебуваючи на ЛБЗ, але й в тому, що вона отримає достатньо для спорядження себе та вирішення своїх питань перед бойовим виходом. Це може бути реалізовано, наприклад, через додаткове винагородження під час навчань на полігоні. • Особовий склад має мати дійсно гарантовану відпустку, розмір якої формується відповідно до виконуваних завдань. Відсутність відпусток та вихідних — це особливо демотивуючий фактор для тих, хто має сім'ї. Рано чи пізно вони починають шукати, як покинути лави війська. Терміни служби тут не врятують.• Особовий склад має мати право на переведення хоча б раз на 18 місяців. Наразі переведення фактично унеможливлюються. Система має перебувати в русі, це оздоровить її. На інших посадах та в інших підрозділах кадри зможуть отримати новий досвід, зрости та покращити свою кваліфікацію, тим самим принісши більше користі системі в цілому. Корисними буде дата-аналіз даних про переведення: за ними можна буде виявляти проблемні та перспективні організми.Це не всі існуючі проблеми. Армія прив'язана до кадрів. Проте українське суспільство формувало їх за остаточним принципом. За роки незалежності жодних стимулів для формування кадрового офіцерського та сержантського кістяку не з'являлося. Тепер, під час війни маємо відповідну якість військового управління. Втім, за час війни було сформовано пласт талановитих військових, багато з яких не мали військового бекграунду. Задачею Міністерства Оборони мало б бути збереження та примноження цих кадрів. Проте наразі сума факторів, що є прямим наслідком державної політики, призводить до того, що вони відчувають себе безправними та бідними кріпаками. Наразі я не спостерігаю жодних дій, що мали б це змінити. Натомість, вирують «візії та концепції», що воювати будуть тільки роботи, іноземці та найманці за $1000. Цю війну зможе виграти тільки воюючий український народ, й він чекає гідного до себе ставлення. Час повертатися в реальність.
Бійці Тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР МО України пройшли курс підготовки у навчальному центрі ССОНеодноразово спецпризначенці воєнної розвідки діяли спільно із воїнами Сил спеціальних операцій ЗС України. Цінуємо це бойове братерство і вітаємо побратимів із десятою річницею! Разом із операторами ССО ми не лише виконуємо бойові завдання, а й вчимося протидіяти противнику якомога ефективніше. Саме для цього бійці Тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР МО України пройшли двомісячний курс підготовки у навчальному центрі Сил спеціальних операцій. Здобутий досвід уже невдовзі трансформується у конкретні результати на полі бою.У цьому відео реваншисти Двіж, Естет та Влас розповідають про випробування характеру, фізичної витривалості й сили волі в умовах лютих морозів, а також діляться враженнями від курсу, деталями навчання та тим, що залишається за межами звичних уявлень про підготовку спецпризначенця.Приєднуйся до підрозділу • Тактична Група «Реванш» • Instagram • YouTube • X
Дуже якісний узагальнюючий матеріал по темі.https://realgazeta.com.ua/studienti-buli-shcho-vidbuvaietsia-z-diskusiieiu-pro-udar-po-okupovanomu-starobilsku/...логіка, за якою під сумнів ставлять “справжність” загиблих і постраждалих студентів, має назву. Вона називається маргіналізацією жертв — і саме нею послуговувалися ті, хто називав Бучу чи удар по “Охматдиту” “постановкою”. Тут так само шукають будь-який привід не визнавати жертву жертвою. Різниця лише в тому, хто є об'єктом.Люди, які зараз живуть на окупованих територіях, — не колаборанти за замовчуванням. Вони опинилися під окупацією не з власної волі. Дівчата, які виросли на окупованій Луганщині, навчалися за російськими підручниками, жили в медіапросторі, де не було українського телебачення, і навчалися в школах, які під себе переформатували окупанти. Вимагати від них яскравих проявів української ідентичності дивно.Готовність відмовляти в людській гідності мешканцям окупованих територій — це не патріотизм. Це відтворення логіки, проти якої Україна воює.Те, що частина українців обирає в цій ситуації мову знецінення жертв, — тривожний симптом. Не тому, що це грає на руку Кремлю — хоча й це правда. А тому, що це руйнує здатність розрізняти, де закінчується аналіз і починається дегуманізація.
Розвід контур підрозділу може досягати більших можливостей за можливості його ударного контуру. Чим глибший розвід контур, тим важче визначити пріоритетні цілі, що впливають на смугу підрозділу.Чим далі пріоритетна ціль тим важче досягти інтенсивності ураження та знищення цілі ударним контуром.Вибудуваний розвід контур стає постійним джерелом цілей для контуру ударного, що створює умови для ведення безперервного загальновійськового бою.Загальновійськовий бій вже мало вимірюється досягненнями територіальними, в більшій мірі нанесеним втратами та пошкодженнями на всю глибину бойового порядку. Перемога та успіх вимірюється балансом між втратами, нанесеним ураженнями та втратами, та здатністю до відновлення сил та засобів на полі бою. В міру того, що загальновійськовий бій йде безперервно, відновлення сил має відбуватись паралельно та в не меншому темпі. Тактична перевага не можлива, без переваги логістичної.Втрата резервів очевидно призводить до домінування однієї із сторін та в глибшому розумінні - поразки.https://music.youtube.com/watch?v=msTVnawtLVw&si=k4XWSA-vqTLdrYke
TGLIST.COM.UA
