Останній значущий оперативний успіх із розвитком маневру був досягнутий на початковому етапі Курської операції.

І як би не пижились товаріщі супротивники, відтоді ні червоні, ні синенькі подібних успіхів більше не демонстрували. Обидві сторони вочевидь здатні досягати локальних тактичних проривів або витісняти підрозділи противника рівня бригади/дивізії з їх рубежів. Водночас перетворити ці успіхи на щось оперативно значуще не дозволяє нездатність підтримувати необхідний темп наступу.

Навіть захопивши два БРО, можеш бути певен, що противник встигне вибудувати нову оборону швидше, ніж ти зможеш розвинути досягнутий успіх. Бо складна логістика, бо БпЛА, бо техніка обмежена в застосуванні на сучасному полі бою, бо хаотичне мінування, бо залежність від власних БпЛА та необхідності їх постійного переміщення за військами, що наступають, і так далі.

У результаті тактичні успіхи накопичуються, але не переходять у якісно новий оперативний результат. Противник втрачає територію, зазнає втрат, відходить на нові рубежі, проте зберігає цілісність оборони та спроможність продовжувати операцію. Кожен наступний етап просування фактично вимагає повторного створення умов для нового тактичного прориву.

Хто першим анлокне оперативний маневр і зможе не просто витісняти противника з чергових рубежів, а завдавати поразки значним угрупованням із втратою ними оперативної спроможності, той, імовірно, отримає вирішальну перевагу в Битві за рештки Донбасу.

Особливо в умовах, коли людський ресурс обох сторін дедалі більше обмежує можливості компенсувати втрати та відновлювати боєздатність.