🌟Аббас Бейдун «Осінь без провини»

Дочитала я це вночі… Автор тут таке накрутив, що якби десь ще й інопланетяни за ручку з перевертнями вийшли, я б навіть не здивувалася.⭐️

В центрі подій маленьке ліванське селище неподалік Бейрута. У родині, де росте хлопчик Гассан, батько в пориві злості душить свою дружину теж мені Отелло Родина чоловіка його виправдовує, кажуть, що застав жінку на зраді. Сам чоловік збігає кудись закордон, а хлопчика віддають родичам матері. Зав’язка непогана. Але це тільки фабула, а вот далі починається тягомотіна.

🌺🌺

По-перше, стиль. Враження, що автор сам не вирішив, що це буде. Перша половина книжки написана листами Гассана до кузена. Читаються важко і, чесно, не дуже цікаво. Потік свідомості без чіткої структури.

🌺🌺

По-друге, десь на середині раптово з’являється магічний реалізм. Здрастє, неочікувано, але хай буде. До героя який уже і не зовсім хлопчик, чи то хлопчик, який у нього вік, я так і не второпала починають говорити сережки його покійної матері. Передають її думки, щось коментують по сьогоденні … І якби вся історія далі розгорталась у цьому напрямку ну було б оригінальненько. Можна було б цікаво розкрити тему її життя і смерті. Але ніт🌺🌺

По-третє, листи раптово обриваються, і починається текст від імені інших персонажів. У форматі якихось уривчастих нотаток з робочого зошита автора. Щось типу:Особа 1 бачила подію і зробила такі висновки. Особа 2 нічого не знає, але відчуває, що всі брешуть. Особа 3 помітила дивну поведінку особи 1.Цілісності картинки немає взагалі.

Далі автор намагається запхати в книжку все і бідність сіл, і релігійні жорстокості, і насильство, і становище жінок… реально ВСЕЕЕЕ.⭐️

І навіть головний герой, який всю книгу був ні риба ні м’ясо, а просто інертна маса, раптом різко відрощує зубки. Як? Чому? А хз. Бо так требаКоротше, таке. Не буду брехати було цікаво дотягнути до кінця, просто щоб зрозуміти, що там взагалі відбувається. Але загалом книжка на трієчку

Руда стерлядь про книжки