🌟Павел Решка «Столик з видом на кремль»

Ну шо його сказать, якщо воно конєшно…✨

Я, чесно, навіть не знаю як це нормально прокоментувати. За великим рахунком для людей, не закоханих у рашку, тут нічого немає. Я то прочитала, але могла б і не читати і нічого б не втратила. Я зрозуміла передмову. Дійсно не зрозуміло що це за стиль і не роман, і не мемуари, і не репортаж. щось десь посередині…✨

Так, я і досі вважаю що іноземці повинні читати про нашу війну, але ця книжка не про нас. Так, війна в Україні тут висвітлюється. Але це просто ще один симптом хворої країни, не більше. Тут дуже багато про життя на росії і про людей, які контактували з автором. Він як репортер довго там був, жив, спілкувався… і це відчувається. Але от питання, навіщо це читати нам?

Ми все це знаємо.✨

Загалом, я не розумію цю романтизаю іноземцями устрою рашки. Оцю їхню «загадачную душу», яку вони так люблять обсмоктувати. Як казав один наш сучасний класик, - «єбанутость руськой душі». І вони реально це сприймають як щось глибоке і унікальне, а не як проблему. І так, автор не прозрєвал від звірства рашки, він прекрасно все бачив і знав. ✨

Просто в якийсь момент він переситився, зрозумів що навіть так звані «друзі» все одно підтримають всю цю політику. І навіть ті, яким все одно, і вони просто живуть в звичайному «не підтримуємо це все», насправді вони все одно люблять велікую і сільную расію, яка по іншому не може існувати. Бо вона ось така. Тому так, книга в цілому окей, вона про те, що росіяни інші і не потрібно всі ці європейські цінності на них чіпляти. ✨

Ми це все вже і так знаємо. Нам не потрібна рефлексія на тему, що вся ця «руська романтика», - це повна лажа.

Що за бомондом москви ховаються злидні. Тож тож. Не знаю. Читається легко, проте нічого такого нового. Ні про що. Руда стерлядь про книжки