🌟Йоанна В. Ґайзлер «Некровет»

Враження від цієї книжки в мене дуже неоднозначні. Вона мені сподобалась, проте були тут для мене, мінуси. Суттєві мінуси. З одного боку ця книжка напрочуд легко і швидко читається. ✨

Не знаю, чи є сенс коротко переказувати про що книга. Якщо дуже коротко, то про ветеринарну практику з магічними істотами. Думаю це найбільш гарний варіант, щоб особливо не спойлерити книгу.✨

Вайб з магічними тваринами в ветеринарній практиці реально прикольний, дуже класний. Просто казка в ветеринарному кабінеті. Але… мені дуже не вистачило будови світу. Пояснюю.❤️

От головна героїня приходить на співбесіду в ветеринарну клініку. Перед цим нам показують звичайний світ, усе доволі буденно і тут бац, поруч сидить ельфійка (це не спойлер і ні на що не впливає). І в мене одразу питання: як, чому?❤️

Про магічних тварин майже ніхто толком не знає, люди здебільшого від них шарахаються, але вже якось звиклись і притерлися. Є лише уривчаста інформація, що за їхню появу нібито відповідає якийсь чаклун чи ліч, ну і все. Шо? Як? Куди? Навіщо? Не зрозуміло.

Так, тут це не критично. Але, на жаль, ґрунтовного підходу до всесвіту тут немає.✨

Ще один момент це пояснення природи існування тих самих магічних тваринок. Самі описи тваринок норм, із цим усе добре. А от пояснення чому вони існують у нашій реальності і нашими законами природи зводиться до декількох речень і до чарівного «бо магія». І це, в принципі, допустимо. У магічному світі інколи можна просто сказати «це магія». Ну добре. Тут проїхалиОкрема тема, яка мене бісила це відносини в сімʼї Флорки (імʼя головної героїні). Вони якісь… припізжені, прості господі. Доросла дівчина, працює, заробляє, а мама й місцями тітки поводяться з нею як із проблемним підлітком. Зрозумійте мене, це дуже не ок. Бо діалогу в принципі немає. Все зводиться до:✨

«Ми знаємо краще»,✨

«Ми знайдемо тобі нормальну роботу»,✨

«Не вигадуй»,✨

«Не гуляй ти з тим-то бо він поганий»✨

«Ми просто переживаємо». Нащо було це вводити в сюжет, я не знаю. Краси, особисто мені, це недодалоАле, і це важливо, це не критично❤️❤️❤️

Справді. Так, я спотикалася об ці нюанси, але це не той випадок, коли хочеться волати в книжку. Ридати, кричати, повернути час назад і не брати книгу. Усе тут сприймається доволі легко. Тож загалом книга непогана, у своєму жанрі вона навіть гарна і її сміливо можна радити. Легенька, ненапружна, саме те, щоб розслабитися і особливо не думати. Підсумок: Книжка, щоб трохи перезавантажитися та розважитися. Легке фентезі з любовʼю до тваринок ✨✨

Продовження, я особисто, читати не планую, бо всесвіт для мене непевний і на описі магічних тваринок ще три книжки я можу не витримати. Тож ні (не дивлячись на ці прекрасні обкладинки). хіба що якщо колись засумую за цим вайбом. Тоді, можливо, повернуся Руда стерлядь про книжки