натомість сучасний політичний дискурс у країні (який створили у тому ж числі медійні персони, музиканти, популярні блогери тощо) являє собою не реальну зацікавленість політикою (банально розібратися, як функціонує українська державна система), а є звичайним обсосуванням новин про те, які американці дебіли та як на росії все погано. а ну і ще можна наших політиків покритикувати, але дуже абстрактно, щоб після цього проблем ні в кого не було (хлопци, ми панки, тому давайте без провокацій). як кажуть мінархісти: держава – це вимушене зло, яке має існувати задля безпеки громадян та реалізації законів. і критика влади є життєво необхідною для того, аби держава не скочувалася в абсолютне зло. якщо не вказувати владі на існуючі проблеми, закривати очі на свавілля держ органів, ігнорувати прийняття відверто авторитарних законів та не вимагати від влади виправити всю вищеперераховану хуйню, то така держава буде і надалі закручувати гайки й скочуватися в тоталітарне лайно. зі світової практики відомо, що після завершення війн, закони, які вводилися під час воєнного стану, нікуди не зникають після його завершення, тому фраза "треба перетерпіти, після війни розберемось" тут тупо не працює. і якщо в нашому інфопросторі після вчорашніх подій не відбудеться ніякого пробудження від цього догматичного сну, то ми і надалі будемо всі дружно крокувати в напрямку дегенеративного авторитаризму, проти якого, по суті, і йде зараз війна.