«Нехай обдумає свою поведінку»


Емоційно незрілі батьки щиро вважають, що ігнорують дитину з якоюсь виховною метою. Насправді ж таким чином просто травмують дитину.

Систематичне ігнорування це в першу чергу порушення базової потреби у безпеці. Коли дитина лишається один на один зі своїми почуттями, не розуміючи що відбувається, їй страшно. Такий досвід запам’ятовується як «мене немає кому підтримати» , що у майбутньому звісно ж має наслідки.

Діти, до яких батьки застосовували ігнор з виховною метою, у дорослому віці мають:

• проблеми з особистими кордонами;
• проблеми з привʼязаністю (часто такий досвід формує тривожний тип прив’язаності);
• труднощі з відстоюванням особистих меж;
• проблеми із самооцінкою.

Ігнорування це завжди досвід відчуття себе непотрібним та неважливим, що власне і породжує проблеми із самооцінкою.

Якщо батьки хочуть аби дитина щось переосмислила є лише один варіант - поговорити з нею про це, пояснивши чому так не можна у доступній для неї формі. Так здійснюється виховна мета. Решта способі типу ігнорування чи фізичного покарання свідчать лише про емоційну незрілість батьків.

#дитяча_психологія