Я хочу бачити всіяні поля тілами ворогів.Хочу бачити, як з неба спис розриває їх тіла.Хочу бачити, як наше військо стрімко проривається вперед, знищуючи все вороже на своєму шляху.Хочу бачити, як кожне наше життя лишається живим, серця не холонуть в окопах, на очах жінок, батьків та дітей немає сліз, немає болю та страждань.Хочу бачити.Але так не вийде, вони не здохнуть якщо просто дивитись.Списом керую я, ти, ми.Від нас залежить, як вони дохнутимуть. Від нас залежить, як армія піде. Від нас залежить, як військо буде битися.Від студента до головнокомандувача. Кожен впливає на хід цієї війни.Вони йтимуть, повзтимуть, гризтимуть, підриватимуть, поки я/ми/ви будемо просто дивитися на спис, не знаючи, що з ним робити.Наше завдання навчитися керувати списом. Знайти в собі сили. Тримати себе в руках крізь біль, крізь страх, крізь "не хочу", щоб взяти міцно того їбаного списа і вбити їх всіх нахуй.Щоб більше ніколи наші найкращі люди не гинули від рук цієї наволочі.Це все, що ми хотіли сказати.Вибачте за таку темряву.Ми втомилися хоронити, втомилися сподіватися, немає сил жаліти себе, немає емоцій, щоб сісти виплекати.Просто хочеться зібрати себе до купи та вбити кожного, хто посмів забрати життя наших.Підписуйся|Розвідка Ноєм