Доброго ранку. Не варто недооцінювати важливість заземлення, відпочинку, нічого-не-роблення – вечорів з книжкою, неспішних ранків і повільних днів. Коли весь час зайнятий, перебуваєш у потоці справ і задач, кожен день розписаний по хвилинах і фіксується в календарі, легко забути про інший темп життя і інші швидкості. Тоді просто немає простору для цього. Ми забуваємо, що взагалі може бути по-іншому. Коли день починається з хвилини тиші, посмішки на обличчі, неспішного ранку, сніданку без поспіху, першого ковтка кави – здається, що світ може текти інакше. Коли звертаєш увагу на те, що чуєш, бачиш, відчуваєш, маленькі очевидності оживають. Сонце у вікні, запах кави, книжка на столі, тихі звуки – вони можуть пробудити ті частинки себе, які давно спали і які ти навіть забув, що існують. Важливо відчувати свою вагу як ресурс, усвідомлювати, куди і як її спрямовуєш, і відчувати свободу у виборі. Для душевного спокою та емоційного балансу не обов’язково робити щось складне або грандіозне. Іноді достатньо просто помічати: що чуєш, що бачиш, що відчуваєш. Цінувати очевидне, помічати дрібниці, дякувати за те, що маєш, відмічати свої кроки і маленькі успіхи. Іноді для свого стану потрібно щось робити, а іноді – нічого. Іноді краще взагалі нічого не робити. Важливо відчувати, чого ти хочеш і чого не хочеш, і як ти хочеш. Не погоджуватися на те, що не відчуваєш у моменті. Не боятися сказати це, не думаючи про те, чи це комусь сподобається або від тебе відвернуться. Якщо від тебе так легко відвернутися, якщо тебе обирають лише за комфорт, можливо, це не про тебе, а про образ, який уявили інші. Можливо, прийшов час нарешті бути собою? Дозволити собі помилятись, дозволити собі бути невпевненими на 100%. Полюбити себе і своє життя. Як писала Ольга Кобилянська: «Бути самій собі ціллю» 🫶