Як писати емоційний щоденник: 1. Визначити свою сценічну задачу. 2. Обрати відповідну заміну. 3. Використовуючи ручку (завжди використовуйте ручку, бо вона найкраще ковзає по паперу) та лінований папір, почніть щоденник зі своєї сценічної задачі. Формулювання має містити звернення до вашої заміни, а потім пояснення, що починається зі слів «тому що».Приклад: Сценічна задача: «змусити тебе мене полюбити». Заміна: ваш батько. Почніть так: «Я хочу, щоб ти любив мене, тату, тому що…» 4. Почавши писати, не зупиняйтеся, щоб подумати. Нехай слова ллються на папір самі. Коли ви зупиняєтеся й починаєте думати, ви звертаєтеся до свідомості. Коли ж пишете, не замислюючись над формулюваннями чи граматикою, ви отримуєте доступ до підсвідомості — саме там зберігаються ваші травми й справжні почуття. 5. Запишіть щонайменше дві або три сторінки. Найпотаємніші переживання з’являються не одразу, а після того, як ви «розігрієтеся» й зможете проникнути глибше у свою підсвідомість. Під час письма ви виявите, що згадуються події, про які ви забули, а також почуття й думки, про існування яких навіть не здогадувалися. 6. Щоденник має завершуватися вираженням вашої твердої рішучості поставити на карту все. «Якщо в мене не вийде [ваша сценічна задача], я повинен убити себе», або «…я вб’ю [ім’я людини, яку ви використовуєте як заміну]», або «…я завжди буду сам», або «…я ніколи не реалізую свої мрії» — будь-що, що для вас рівнозначне смерті. Таке завершення дозволяє прагнути до вирішення сценічної задачі з іще більшою пристрастю й енергією, адже від цього залежить ваше життя і життя тих, кого ви любите.Те, що ви пишете, має бути настільки особистим, інтимним і відвертим, що вам було б нестерпно, якби це прочитав хтось інший. Писання емоційного щоденника має викликати сльози й бажання спалити ці сторінки, наповнені викривальними думками. Якщо вам не вдалося досягти такого ефекту — почніть спочатку. Зрештою у вас обов’язково вийде.Принципово важливо, щоб процес письма відбувався ніби сам по собі. Емоційний щоденник — це форма автоматичного письма, яка допомагає вам набути відчайдушного бажання вирішити сценічну задачу. Щоразу, коли ви беретеся за емоційний щоденник, з’являтиметься щось нове — вам ніколи не вдасться дійти до тих самих результатів.Почніть роботу з емоційним щоденником зі сценічної задачі «змусити тебе мене полюбити» (підставте ім’я вашої заміни: матері, батька, партнера, брата, сестри чи дитини — того, у чиїй любові ви потребуєте) й пишіть ще дві або три сторінки, доки не дійдете до твердої рішучості поставити все на карту.Ви й не підозрювали, що відчуваєте подібне, правда? Свого часу я дізналася, що емоційні щоденники справді працюють. Вони стали ефективним інструментом, який допомагає моїм учням досягати вершин акторської майстерності й глибини переживань як на сцені, так і на знімальному майданчику. Емоційний щоденник допомагає в роботі з будь-яким жанром — як драматичним, так і комедійним — і може бути використаний безпосередньо перед початком гри, миттєво народжуючи в вас потужні потреби й емоції. Крім того, він надає детальну особисту інформацію, необхідну для ефективнішого використання життєвих обставин.Ніколи не забувайте, ким ви є. Актори, які здобули найбільшу відомість завдяки своєму таланту, ніколи не втрачають відчуття себе під час гри. Саме тому, що їхню гру завжди визначали їхні власні життєві обставини. Вони розуміють: те, ким ми є зараз, повністю залежить від того, що з нами відбувалося в минулому. І зрештою все, що у вас є, — це ви самі.Коли ставки високі, ми завжди стаємо перебільшеною версією самих себе, і щоб досягти правдоподібної поведінки, персонаж має бути собою.Ваше минуле конструює ваше теперішнє й майбутнє, роблячи вашу особистість багатогранною.Життєві обставини допоможуть вам перестати вдавати й по-справжньому стати персонажем, а також зрозуміти, чому він саме такий і чому робить те, що робить.