HATE COMPLEX — DISSONANCE (LP, 2026)Останнім часом писанина йде важко — пошуки роботи справа марудна й не дуже приємна, але я просто не міг пройти повз цей реліз і не порекомендувати його вам. Це дебютний альбом американських диркорщиків,які активно прогрівали його, як несподівано, синглами.Парадоксально, але спершу я мав стійке відчуття, що слухаю гурт під назвою... емм, Hate Complex? Dark Complex? А, точно — God Complex! Як я міг їх сплутати? От дурило неуважне. Хоча музично вони настільки подібні, що один біс — суцільні «комплекси»😂🎵 Музично — це максимально прокачана платівка. Чистий тестостерон для спортзалів, інтенсивних тренувань і палкого бажання комусь набити пику. Звучить як дезкор, але з жирними домішками бітдаун-хардкору та металізованого ХК. Місцями пафос тут випирає вище неба, а від деяких надто «зарозумілих» брейкдаунів стає навіть смішно.
🦾Проте загалом альбом залітає дуже легко. Попри свої мінуси, він прямолінійний і простий, як дядя Вітя зі школи. Доступний, не виснажливий — я навіть не помітив, як пролетів час. Щоправда, як часто буває з подібними релізами: емоції після прослуховування вивітрюються так само швидко, як і з’явилися.
Дата релізу: 30.01.2026🎵 Для прокачки морального духу і створення дуже борзого ліца: CORROSION, DISCONNECT, FRACTURED🎙Спізвучні: God Complex,Bite Down, Paleface Swiss, Darko US, 6deep💪💪💪⭐️🎧https://album.link/s/0M9RRRY0PidzGZLYP8F5yN#Deathcore #Metalcore #NuMetalcore #USA
Ensanguinate — Death Saturnalia (LP, 2026)На цей альбом я натрапив випадково. Історія проста й банальна: підкинув Спотіфай у своїх щоденних рекомендаціях. І, на мій скромний подив, другий лонгплей словенців Ensanguinate виявився цілком пристойним. Очікував я рівно нічого — можливо, саме тому мені й сподобалося.⚫ За обгорткою «сатурналії смерті» ховається окультний рок, рясно присипаний блек-дезовими мотивами. По суті, це звучить як окультний рок 70-х, але перенесений на терени екстремальної важкої музики. Альбом мелодійний, неквапливий і добре структурований — у ньому немає нічого зайвого.
✔️ Мені особливо зайшло поєднання хеві-металу з «приблекованими ділішками», бо таке звучання створює специфічне відчуття гніту в дусі доктора Мабузе. Єдине, чого бракує цьому альбому — це впізнаваності та хітовості. Він експресивний і послідовний, але відчувається, що йому не вистачило зовсім трохи, аби стати бездоганним.
Дата релізу: 06.02.2026🎵Можна послухати: Angel of a Thousand Poisons, Rooted in Accursed Ground,The Whip and the Pendulum🎙 Співзвучні: Repugnant, Morbid, Watain, Nifelheim⭐️⭐️⭐️⭐️🎧https://album.link/s/7z42b1nbkfwHHWvorV4ovj#BlackMetal #DeathMetal #Slovenia
Domhain — In Perfect Stillness (LP, 2026). РецензіяDomhain на Perfect Stillness заходять із доволі впевненим і зібраним атмосферним блеком, який працює передусім на настрій. Тут усе зроблено якісно: багатошарові гітари, віолончель, поєднання чистого і скримінгового вокалу створюють густу, меланхолійну тканину, що тримає увагу протягом усього короткого (близько 35 хвилин) хронометражу. Забавно, що мені у процесі прослуховування часто майоріли Harakiri for the Sky.
✅Водночас саме ця цілісність і грає проти релізу. Тут складно виділити моменти, які справді чіпляють або залишаються в пам’яті — музика якісна, але не прагне виходити за власні рамки. У підсумку Perfect Stillness — це хороший, стриманий альбом без слабких місць, але й без очевидних піків, який приємно прослухати тут і зараз, але не факт, що захочеться повертатися.
Дата релізу: 20.02.2026🎵 Рекомендовані треки: Talamh lom, In Perfect Stillness🎙 Співзвучні: Ellende, Harakiri for the Sky, Fen⭐️⭐️⭐️⭐️🎧https://album.link/b/3172577923#PostBlackMetal #AtmospericBlackMetal #UK
Don Broco — Nightmare Tripping (2026)Здається, про новий альбом Bron Doco написали вже абсолютно всі, і тільки я один продовжую «ганяти мертвого коня». Але, між іншим, це один із моїх фаворитів року і поки що найсильніший претендент на першу сходинку особистого топу. Я прогнав цей реліз на репіті безліч разів, отримуючи виняткову насолоду, тож у цій рецензії просто зафіксую свої щирі враження.CellophaneСтрімкий і рвучкий риф на старті миттєво задає бадьору атмосферу — хочеться танцювати й кайфувати. Окремий респект за «тягучі» бек-вокали та хукові приспіви. Найкраще тут: гострі рифи, що вистрілюють, наче з пістолета, офігезний вокал і середина треку, з якої проростає потужний брейкдаун. Саме так Don Broco досягають своєї кульмінації.DisappearПочинається як мінімалістична поп-замальовка, що одразу задає танцювальний ритм. Біг на довгій дистанції, але з метою, яка не несе мету. Трек звучить як дуже міцний поп-хіт, який за мить ефектно перевтілюється в модерн-рок. «Що забагато, то не здорово» — як каже мій любий друг Серьога, але це не про них: Броко майстерно жонглюють стилями, від поп-музики до металу. Акустичні вкраплення босанови тут максимально в тему — вони додають легкості та чарівності.Висновок: ідеальний стадіонний гімн.SomersaultsПрівєт, Amazing Things!🤓Цей номер більш меланхолійний, він пропонує трохи видихнути й розслабитися. Вокальні акценти розставлені настільки круто, що мимоволі захоплюєшся талантом цих хлопців. Басист пише по-справжньому «сексі» рифи. Структура пісні красиво окреслена, з м'якшими кутами, але при цьому звучить дуже вразливо і майже з вайбом Full Metal Jacket.Nightmare Tripping (feat. Nickelback)Юхуу, нас вітають металкор, альтернативний рок і... Діма Монатік!Якщо це не головний хіт платівки, то я не знаю, що тоді хіт. Nickelback вриваються з ноги — нарешті наша еліта слухатиме Чеда Крюгера! Дивовижна пісня з купою ідей та зміною структур. Приспів Крюгера та інші вокальні партії засідають у голові «вушним черв’ячком» з першого разу. І так, тут найтягучіше соло, яке я чув цього року. А друге соло — взагалі моє улюблене.Ghost in the NightТрек пропонує перевести подих. Я прямо уявляю, як ми з друзями сідаємо в тачку, наспівуємо ці рядки, махаємо руками, як на справжньому концерті, і просто кайфуємо... аж до першої зупинки ТЦКшниками.The BelieversНе дарма всі так поважають Сема Картера. Чесний і порядний чоловік, що тут скажеш. Ми нарешті почули фірмове bleah! Це найважчий трек, який ідеально розкривається саме в контексті альбому, додаючи нових відтінків і зшиваючи картину платівки густими фарбами.EuphoriaЦе дійсно ейфорія.🤩 Яка ж тягова хрінь! От чому вони такі?? От що Don Broco вміють найкраще — так це штампувати хіти, які в’їдаються в пам’ять. Це їхня безумовна суперсила. Ще один бойовик для концертів, де натовп у захваті ревітиме: «Ейфооооооооорііііііііія...». У мене він асоціюється з довоєнними часами, вечірками й неоновими кварталами Нової Праги, де я часто проводив час. Для мене це звуки безтурботності та щирої радості від життя.Pacify MeЦе подарунок для тих, хто фанатіє від конкретного звуку з попереднього альбому. Мені він зайшов трохи менше за інших, але це все одно веселий і приємно «придуркуватий» трек.Підсумок:Nightmare Tripping — один із тих рідкісних альбомів, де мені подобається майже кожна пісня. Якщо попередній Amazing Things можна було описати як «хаос пришелепуватого безумства» на стику хіп-хопу та металу, то нова робота — серйозніша. Тут і теми глибше розкриваються і є темні відтінки в ліриці, а абсурдного лору з відсилками до поп-культури поменшало. Тут основний акцент на гітарному звучанні, навколо якого розбудовуються різні поп-стилі. Альбом від цього тільки виграв: сексуальності та бенгерів у ньому стільки, що не там Didko Music той секс шукає🙃Висновок №1: мінусів не виявлено.Висновок №2: переваг так багато, що від цих бенгерів потім важко відійти.
Дата релізу: 27.03.2026☺️🎵 Улюблені: Cellophane, Nightmare Tripping (feat. Nickelback), Swimming Pool... і мені дуже важко улюблений трек. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️🏆🎧https://donbroco.ffm.to/
Рецензія: Blackwater Drowning — Obscure Sorrows (LP, 2026)Obscure Sorrows —це амбітне полотно, де гурт відходить від простого поєднання рифів на користь цілісного колективного написання пісень. Музично альбом спирається на сильний вокальний діапазон Морган Райлі, яка майстерно переходить від лютих ґуттуралів до мелодійного співу, що особливо помітно у треках «The 6th Omen» та «Devour». Додавання оркестрових аранжувань та скрипкових партій у вступі до «The 6th Omen» додає звучанню неочікуваної глибини та атмосферності. Тематично альбом занурюється у похмурі роздуми про депресію, несправедливість та фольклорні мотиви, такі як легенда про Ла Йорону, що робить лірику змістовною та емоційно насиченою.Проте, попри технічну досконалість та відмінний продакшн від Крістіана Дональдсона (Cryptopsy), альбом не позбавлений критичних моментів. Основне зауваження стосується композиційної "безпечності": багато треків дотримуються ідентичного темпу та структури, що до середини платівки створює ефект монотонності. Деякі критики, зокрема з Angry Metal Guy, зазначають, що гурт надто комфортно почувається в середньому діапазоні, не наважуючись на радикальні експерименти, які могли б зробити звучання унікальним. Хоча гітарист Рон Далтон демонструє вражаючу роботу в «Heir Of The Witch», загалом альбому дещо бракує вибухових моментів, які б запам’яталися надовго.
✔️Obscure Sorrows — хороший, професійно зведений альбом, який демонструє ріст гурту як єдиного творчого організму. Він ідеально підійде фанатам Arch Enemy або якогось екстрим гурту, але для досягнення статусу, Blackwater Drowning ще потрібно додати більше динамічної різноманітності та сміливості в аранжуваннях.
Дата релізу: 27.02.2026🎵 Рекомендовані треки: The 6th Omen, Devour, Heir Of The Witch🎙Співзвучні: Arch Enemy, The Agonist, ,Once Human, Among Wolves⭐️⭐️⭐️⭐️🎧https://linktr.ee/blackwaterdrowning#MelodicDeathMetal #USA
Atlas — Sunder (LP, 2026)Гурт Atlas з Фінляндії демонструє в Sunder відчутний розвиток свого звучання, поєднуючи сучасний метал із хорошою кінематографічною атмосферною, місцями похмурою емоційністю. Це третій повноформатний альбом колективу, в якому музикантам вдається баланс між потужними рифами й більш роздумливими, мелодійними моментами — не найпростішими з ліричного погляду текстами для сприйняття, але цінними саме через свою щирість і текстурність. Вокал Патріка Нуортеви має глибину й вагу, що добре працює в контексті пісень про складні почуття й внутрішні протиріччя, не переходячи в надмірну демонстративність.🎵 Продакшн Sunder в цілому солідний: чіткі гітарні партії, щільна ритм-секція й продуманий саунд роблять альбом комфортним для повторних прослуховувань. Хоча інколи композиції можуть здаватися трохи одноманітними в динаміці на тлі жанрових однобратів. Теми кохання, втрат та особистого пошуку звучать у музиці, водночас, як і клішовані образи, і як частина загальної емоційної панорами, що цілком відповідає атмосфері модерн-металу з альтернативними відтінками, якими гурт оперує. Пісні про кохання завжди були і будуть. Просто залежить від того, якого значення їм надають виконавці. Тут мене ця тема не дратує, а от інколи надто роздуті thall рифи — так. У контексті з лірикою — це виглядає інколи комічно. ✔️Для слухача, що цінує виразну, але не надто агресивну подачу, мелодійне звучання, красиву естетику і стиль в межах метал-сцени, Sunder буде приємним і гідним релізом, оцінений мною десь на чотири зірки.
Дата релізу: 20.02.2026🎵Уподобані треки: Salt and Sulfur, I Whisper Your Name Like a Curse, Coven of Two, Anodyne🎙 Співзвучні: Above, Bellow, Iridium, Mirrorcell, Vicious Rain, Levels, Before I Turn, Morphide, Severals💙💙💙💙🎧https://album.link/s/1ciRPgX96Ye9UEHESfM908#ModernMetal #AlternativeMetal #Finland
Above, Below — I Guess It Was Nowhere (LP, 2026)Попри моє часто скептичне ставлення до металкору — а саме до його одноманітності та лицемірності, де кожен другий гурт прагне відкусити шматок гарячого пирога від чужих трендів, видаючи це за власну щирість, — австралійська сцена завжди залишалася для мене чимось особливим. Вона подарувала нам безліч видатних імен, тримаючись осторонь і формуючи самобутнє бачення, яке потім підхоплював увесь світ.Австралійці Above, Below мене приємно вразили. У їхній музиці є щось збірне, що уособлює сцену південного континенту, але водночас живиться ідеями європейського металкору та прагне витесати щось особисте. В цьому альбомі відчутний вплив Unprocessed (яких я дуже люблю), а також вайби Silent Planet, ERRA, Northlane, vianova. Це винятково якісна робота на фоні сотень однотипних бендів.
✔️Найбільша перевага релізу в тому, що він прогресивний у своєму бажанні ускладнювати структури — звучати не банально, а цікаво. Помітна і певна концептуальність у перетіканні треків та лірики. Є хукові моменти, є хітові пісні.Словом, дуже хороший альбом. Хоч хлопці й не роблять чогось проривного для жанру, платівка однозначно подарує правильні емоції. Рекомендую всім, хто цінує якісний металкор, особливо зі смачними ламаними прогресіями.
Дата релізу: 20.02.2026🎵 Улюблені треки: Heat, An Orchestration of Carbon, Starbreather, Collapsing Eden🎙 Співзвучні: Invent Animate, Unprocessed, Mirrorcell, Silent Planet, ERRA, Northlane та vianova, Iridium🎧https://album.link/b/1152419318⭐️⭐️⭐️⭐️#ModernMetalcore #Australia
Поміж частими відключеннями світла я все ж встиг ознайомитися з українськими та світовими новинками. Ця релізна п'ятниця вкотре виявилася досить в'ялою, що лише підтверджує мою теорію: січень — традиційно слабкий місяць для музики🥲Ми знову отримали низку одноманітних металкор-синглів, які відрізняються один від одного хіба що розстановкою брейкдаунів😆 Більшість цих робіт мають одну «магічну» властивість — миттєво вивітрюватися з пам'яті. Гурти ніби й не намагаються знайти власну родзинку, тому що жіночі, що чоловічі вокальні релізи для мене зараз — на одне обличчя. А злість відчувається, як злість заради злості без першопричини і мотивації.Проте є і позитив. Як і завжди, вийшло чимало альбомів, на деякі з яких я справді чекав. Поки Бодя вже розсмакував свіжий Megadeth, я встиг трохи зацінити Poppy. З остаточними враженнями ще не визначився, але на черзі також «старики» Goldfinger, нові платівки від The Format, The Paper Kites та інших.Мій фаворит цієї п'ятниці — новий сингл моєї крашихи Амалії Бруун (Myrkur). Ну красиво ж.Послухайте і ви.А ще — підписуйтеся на мій плейлист з усяким «металобрухтом». Я регулярно закидаю туди новинки, які згодом ретельно чищу після повторних прослуховувань, якщо мені щось не заходить. Але, можливо, і ви знайдете там щось для себе?А який альбом став вашим фаворитом цього тижня?
Alter Bridge — Alter Bridge (LP, 2026). РецензіяПерший альбом у 2026-му, який я послухав. У принципі, від таких гуртів та альбомів не очікуєш бозна-чого. Це ж Alter Bridge, і їхній найбільший пік минув багато років тому. Апріорі такі гурти вже, в цілому, здивувати не можуть. Та й чи потрібно їм щось доводити?Тож Майлз Кеннеді, містер Тремонті, Браян Маршалл і Скотт Філліпс можуть насолоджуватися тим, що ім'я працює на них. А в новому восьмому студійнику, панове, грають старий добрий альтернативний метал, який уміють найкраще. Він одразу вгадується і вчувається уже з перших секунд, як починає лунати «Silent Divide». Десь однойменний альбом звучить пригранжовано, десь — з домішками прогресивного металу, а часом мужчинам хочеться видихнути і зіграти старі добрі баладки: уявити себе в капелюхах і білих сорочках та колесити десь по Арізоні.
✍️ Я новий альбом сприймаю виключно в межах його можливостей. Він не звучить погано, але й справжніх хітових речей тут не знайдете. Проте, якщо хочеться цього балансу між старим і новим, то тут є багато пісень, які пасують до класичного каталогу Alter Bridge. Цей альбом натхненний і добре скроєний у гітарній майстерності, але від нього не слід очікувати більше, ніж він може дати.
Дата релізу: 09.01.2026🎵 Рекомендовані треки: Rue the Day, Trust in Me, What Lies Within, Hang by a Thread🎙 Співзвучні: Tremonti, Stone Sour, Black Stone Cherry, Avenged Sevenfold, Shinedown⭐️⭐️⭐️⭐️🎧 Слухати: https://album.link/s/1E2G7Qn23QEHJfO0Uh0A9J#AlternativeMetal #USA
Я три місяці носив маску рудої дівчини, щоб стати популярним ШІ-музикантом kryzhana. Спойлер: у мене вийшло 😡Перш ніж продовжити — мої вибачення тисячам людей, яких я ввів в оману. Згідно з ідеєю експерименту, я не міг прямо сказати, що музику генерує Suno, але щоб укласти угоду з совістю — я не видаляв коментарі, як це робить, наприклад, Transportna.До речі, про Transportna — з них і почнемо. Ідея виконавиці kryzhana народилася ще в серпні, коли Кірич відкрив для мене цей «латвійський гурт». Я на той момент вже експериментував з жанром пост-панк і мав великий багаж віршів, які можна було перетворити у пісні. Котика лише згадайте.Але варто було мені почати, автор, що стоїть за Transportna, утнув найтупіший мув у світі — звинуватив мене у плагіаті (якого не було) й у... використанні нейромереж. Йеап, ШІ-гурт звинувачує ШІ-гурт у використанні ШІ *ви знаходитесь тут*Повністю історію про конфлікт можна прочитати туточки, просто мало хто знає, що легендарна паста «пропала грамота» була адресована мені. На цей крінж звернув увагу Дмитро «Хейтспіч», що сильно вдарило по прослуховуванню Transportna і зачепило інших ШІ-музикантів — люди стали уважніше до ноунейм гуртів 💀Проаналізувавши, що роблять інші, я вирішив робити ставку на тексти, бо, як мені здається, я вмію їх писати. Тим паче, що конкуренти якось живуть з піснями, у яких взагалі відсутня рима.Повернемося до початку: я переписав усі свої вірші за останній рік та зробив з них альбом «Непроглядна зима» — величезну метафору на російське вторгнення та ще деякі тривоги, які мене хвилювали. Наприклад, (тепер я можу це сказати) «День, коли мене не стане» — це квінтесенція мого страху перед операцією, після якої я з немалим шансом міг не прокинутися, а також спогади про батька, який помирав у мене на руках. Альбом закриває пісня «Весна», яка м'яко завершує мотиви інших віршів — як і «непроглядна зима» колись скінчиться.Мені важко передати в тексті, які в мене були емоції, коли людям залетіло. Уявіть, що ви написали про якісь свої переживання в інтернеті, а сотні людей прийшли сказати «я відчуваю те саме». От щось таке в мене і було 😁Після цього я зробив ще один альбом «Завтра не настане ніколи», але вже більш експериментальний — продумував звучання кожної пісні наперед, адаптував промти й сотнями генерував чернетки треків. І ще боровся з наголосами, куди ж без цього. Мета була нечітка — відкритися, коли стану популярним. Я усвідомив, що час настав, коли Семен надіслав звіт з останнього збору й... використав у ньому мою ж пісню «Вовки». Статистично зараз виглядає отак: 1 480 181 переглядів на 17 відео й $961,18 доходу від релізів. За традицією всіх подібних експериментів, більша частина цих коштів піде на благодійність.Але хочу попередити вас: якщо спробуєте повторити суто заради грошей — не варто. YouTube підкидав у рекомендації сотні каналів з ШІ-музикою, які ледь-ледь збирають 200 прослуховувань на своїх піснях і не доживають до монетизації. Якщо мета — підняти хрустких папірців, то ця пісня для вас краще створювати lo-fi, запаковувати у годинні відоси та заливати з тегами #для_роботи #для_навчання. Ну й щоб трішки виправити собі карму, ось вам три кльові шкіряні виконавиці, яких я відкрив для себе під час цього експерименту: пані Забавка, гурт Злипні, та спонсор моєї депресії — пані morgendie.Чи буду я продовжувати робити музику? Думаю, що так. Серед слухачів було багато людей, які розуміли, що kryzhana — це ШІ, але їм все одно все подобалося.Я закину посилання на цей допис у спільноту YouTube, то ж не дивуйтеся, якщо в коментарях мені раптом будуть бажати смерті 😂1/2ооо нейромережеве | Монобаза
TGLIST.COM.UA
