Emperor - Anthems To The Welkin At Dusk 1997#trueclassic #black #blackmetalНу шо, сьогодні найулюбленіший жанр багатьох з вас, але це не точноНорвезька блек-метал сцена початку дев'яностих років залишилася в історії як одне з найрадикальніших явищ у музичній культурі. Це був не просто екстремальний піджанр металу, а справжнє соціокультурне явище зі своєю деструктивною філософією. Власне, саме як культурне явище він набагато цікавіший, ніж музичне, про що вже написано багато робіт. Ранній блек будувався на абсолютному запереченні комерціалізації, християнської моралі та суспільних норм. В самій музиці вони прагнули первісного, сирого звучання, яке свідомо протиставлялося вилизаному студійному звуку, запозичивши панківський diy підхід до її створення. Філософія блеку вимагала від митців повної true автентичності, що згодом вилилося у реальні підпали церков, вбиства та інші кримінальні злочини, які назавжди змінили сприйняття цієї музики суспільством.Не дивно, що після першого сплеску та низки трагічних подій всередині сцени єдина норвезька true хвиля почала розпадатися на окремі течії. Одні гурти заглибилися в сирий фолк, інші обрали шлях прогресивного чи авангардного металу. Особливе місце в цьому розколі посіли Emperor, які фактично стали родоначальниками симфонічного блек-металу. Вони залишили все це мракобісся, але підняли музичну складову жанру на абсолютно новий, майже академічний рівень. І все це завдяки Ihsahn, який ставився до блекушного мракобісся як до декорацій і в першу чергу займався саме музикою.Їхній дебютний альбом «In the Nightside Eclipse» 1994 року вже показав, що гурт мислить ширше. Emperor поєднали блекушний хаос із епічністю, створивши похмуру, але монументальну та атмосферну картину. Цим самим вони зайняли нішу інтелектуальної хвилі блеку.Запис же другого повноформатного альбому «Anthems to the Welkin at Dusk» відбувалася в умовах, коли гурт ледь не припинив існування. Ihsahn фактично залишився сам, оскільки інші учасники колективу в кращих традиціях сцени мали проблеми із законом. Він дочекався виходу із в'язниці гітариста Samoth, знайшов басиста, але головним надхоженням став екс-барабанщик Enslaved Trym Torson із своєю власною швидкісною технікою гри. Тож у 1996 році Emperor збираються в легендарній студії Grieghallen. Випущений у 1997 році «Anthems to the Welkin at Dusk» приголомшив своєю багатошаровістю з перших секунд. Складні гітарні партії тут переплітаються з епічними, майже оперними клавішними аранжуваннями. Треки на кшталт «The Loss and Curse of Reverence» продемонстрували таку технічність і швидкість, яка раніше здавалася неможливою для цього жанру. Публіка, що звикла до традиційного сирого блеку була спантеличена, адже альбом вимагав багатократного прослуховування для розуміння його архітектури, але з часом платівку визнали абсолютним шедевром. Фактично це найбільш збалансована та продумана робота гурту. Описувати її це марна справа, адже цю багатошаровість та монументальність варто відчути самому «Anthems to the Welkin at Dusk» став свого роду точкою відліку. Прямий вплив цієї роботи ми чуємо у творчості Dimmu Borgir, Cradle of Filth, Behemoth, Enslaved та безлічі інших гуртів, які зробили ставку на симфонізм та музичні прогресії. Ба більше, сучасні прогресивні та пост-блек колективи, такі як Deafheaven, досі посилаються на цей реліз як на приклад того, як потрібно ламати жанрові кордони, залишаючись вірними своїй первинній їдеї.