«60 ложок на 400 людей» — одного цього заголовка зі статті «Червоний гірник» за листопад 1932 року цілком достатньо, щоб охарактеризувати загальний стан їдальні на будівництві заводу.Газета писала: «Їдальня відстає в обслуговуванні 1300 робітників, їжі не вистачає, хоча кухня розрахована на 1500 людей. Часто буває так, що багато робітників залишаються голодними. В їдальні курять, всюди панує бруд, плювальниць немає, робітники плюють на підлогу. На всю їдальню 60 ложок, тому робітникам доводиться пити суп прямо з тарілок, а інші годинами чекають у черзі за ложкою».У 1933 році ситуація залишалася не набагато кращою: «В їдальні м’ясні страви для робітників обмежують, посилаючись на те, що, мовляв, не вистачило. Черги і досі не зникли, антисанітарія стала постійним гостем у їдальні».Місцеве заводське керівництво та відряджені спеціалісти з підрядних організацій надавали перевагу ресторанам. Один із них відкрили безпосередньо в Соцмісті, ще один працював при готелі «Металургія» (на фото). Соціальна нерівність простежувалася і в організації дитячого харчування — лише невелика частина дітей перебувала у привілейованих умовах. Ось що про це повідомляла «Червоний гірник» від 26 вересня 1935 року: «Дитячий ресторан відкривається в Соцмісті 26 вересня. Ресторан обладнаний красивими дитячими меблями: низенькі столики, зручні маленькі стільці, дитячий буфет, акваріум, прекрасний барельєф піонерського табору — усе це робить ресторан приємним і затишним куточком. У ресторані будуть харчуватися діти кращих ударників Криворіжбуду і заводу».Рідний мій Кривий Ріг!