КОЛЯДА В ОДЕСІ 21 грудняВимкнути світло (якщо воно раптом буде). Запалити свічки. Відкласти подалі усі "чорні дзеркала", що надокучливо крякають щохвилини. У колі друзів напівпошепки розповідати бувальщини про відьом, упирів і домовиків. Наприклад, отаку:"Полюбились парень з дівкою і собирались, як водиться, побраться. Цоп - восени того парубка забрали в солдати і погнали кудись далеко; а дівчина його так і осталась. От в городі тім, чи станиці, чи де там він служив, одна дівка оп`ять возьми і влюбись в його і до того влюбись, що хоть питлю на шею. Вже вона шо, не шо - так ні, він до неї просто ніяк, стало бить, домашнеї ще не забув. Томилась та дівка, томилась, а далі невмочь їй стало і призналась своїй матері: так і так, ка`, жисть свою ришу. А мати її була відьма. Звісно, матері жаль своєї дитини, вона і здумала причарувать до дочки того солдата. Зробиться, було, ось якою ни такою разкрасавицею і явиться до його уночі, начне коло його ластиться, припадати, і так його щоночі ізмучи, що він на ранок встає, як вялий. Довго він терпів, мовчав, наконець токо став жаліться гундирю: так і так, дядя, говорить: просто ніззя жить, шо за красавиця - і сам не знаю, ну только спокою мені не даєть. А гундиряка той, похоже, був дока по цим частям. "Вот, - говорить, - не знаєш што, ето ведьма; хошь, поменяємся местамі, я її проучу!". Той, звісно, зо всім удовольствієм. На другу ніч гундир ліг на постелі солдата і заховав під подушки вуздечку. От являїться оп`ять відьма, він зараз - кидь на неї вуздечку та: тпру! - вона вдруг зробилась кобилою. То тоді сів на неї верхи і давай ганяти. Ганяв, ганяв, аж поки мило на ній впало, а далі посадив ще й солдата. І так уходили сердешну, що вона ледве на ногах держалась. Потім повели її в кузню, підкували її на всі чотири і оп`ять начали кататься. На зорі гундир зняв з кобили вуздечку, одарив нею її по спині, і вона оп`ять зробилась бабою. Ледве жива потинялась відьма додому, побрязкуючи підковами, залізла на піч та й плаче; дочка тож плаче, і не знають, як горю своєму пособить, а далі решились просить тож гундиря, щоб він положив гнів на милость. Він повів її в кузню і розкував".(Зі збірки бувальщин, зібраних Петром Івановим у Куп`янському повіті Харківської губернії наприкінці ХІХ століття; стиль тексту збережений, лише транслітерований українською)Оцим будемо займатися з тими, хто прийде на свято Коляди до "Підпілля" і залишиться після обряду. Крім того, будуть традиційні ворожіння із воском та попелом - мить сонцестояння дуже сприятлива для таких занять.