Estadísticas de telegram channel - @resurgammmm

🇮🇷 🛢🇺🇸 Злість та помста визначатимуть ситуацію довкола Ормузької протоки➡️ Іран надіслав проєкт попередньої угоди до США, в рамках якої готовий розблокувати Ормузьку протоку.У 14-пунктовій пропозиції, яка передбачає місячний дедлайн для досягнення угоди про відкриття Ормузької протоки, припинення морської блокади США та завершення бойових дій в Ірані й Лівані, питання ядерної зброї пропонується відкласти для обговорення після досягнення розблокування протоки та стабілізації.🇮🇷 Мотиви Ірану проявляти ініціативуБлокада американцями Ормузької протоки вдається взнаки доходам Ірану. У квітні експорт нафти Іраном, за даними Vortexa, впав на 80%, через що вже на середину квітня, за даними Kpler, з 86 млн барелів нафти, яку Тегеран міг розмістити у сховищах — 50 млн барелів вже були заповнені.Видобуток нафти Іраном близько 3,5 млн барелів на добу, де лише 1/5 частини вдавалось би експортувати. Тобто через неможливість експортувати весь об’єм Тегеран вимушений щоденно в районі 2,8–3 млн барелів направляти у сховища, яких з таким темпом вистачить до двох тижнів. Дані Kpler про зберігання були на 14-16 квітня, тобто якраз ми в періоді цих двох тижнів. 💬 І якраз з’явилися перші повідомлення ЗМІ на початку травня, що Іран почав скорочувати видобуток через неможливість «експортувати всю нафту». Частину тепер вже зайвої нафти Іран відправляє на зберігання в Китай, але це дорого і теж упирається в потужності зберігання.І це все на тлі перерозподілу влади та гіперінфляції, де щоб стати мільярдером в іранських ріалах тобі тепер достатньо мати трохи більше 550$.Тому більш поступлива пропозиція Ірану продиктована скрутним становищем самого Тегерана через блокаду Ормузу.🇺🇸 Мотиви США щодо нової ініціативиМотиви США впираються в мотиви однієї людини — Трампа. Трамп вже відреагував на пропозицію Ірану, що розгляне її, але натякнув, що «Іран ще недостатньо страждав». Паралельно Трамп допустив нові удари в регіоні та проігнорував необхідність звернення до Конгресу для отримання дозволу на військові дії після 60-денного періоду.Мотивами Трампа зараз керує злість та прагнення помсти, оскільки сукупність внутрішніх та світових реакцій створили довкола Трампа сприйняття прорахунку та його поразки. Інформаційний образ поразки, посилений мотивами та, відповідно, ізраїльським лобі у США якнайдовше утримувати американців в активному конфлікті в регіоні, — все це ставатиме психологічними бар’єрами для Трампа.Плюс готовність Ірану поступатися продукує апетити помсти Трампа. Вихід ОАЕ продиктований як тривалим конфліктом в ОПЕК, так і прискорений ситуацією в регіоні, яка стимулює процеси, які цікаві американцям, і не тільки це.І, звісно ж, головна помилка Ірану — вони посміли створити ШІ-мультики про Трампа, які його висміювали та стали популярними в Азії та у самих США. Це, звісно, більшою мірою жарт, але з долею правди, бо Трамп часто відстежує це. Він неодноразово акцентував на незграбних спробах Мадуро його пародіювати (танець), і в ЗМІ з’являлись цілі версії, що це були останні краплі терпіння Трампа для надання погодження щодо операції. Не секрет, що Трамп не любить читати, але Трамп любить дивитися, особливо те, як він виглядає в медіа.Але при цьому ріст цін на пальне, закінчення ефекту після вивільнення нафтових резервів, критика та мідтерми — тиснуть на адміністрацію Білого дому.Ситуація довкола Ірану все менше залишається бути справою міждержавних відносин і результатів війни та все більше стає спробою задовільнити злість та жагу помсти конкретної людини, що, своєю чергою, важко піддається оцінці.При цьому, як не парадоксально, завершення ситуації потребує більшість ключових акторів: власне Іран, США, країни регіону. Усі, окрім московії, для якої це золота мрія, та Ізраїлю, який у цих подіях розглядає історичний шанс реалізувати більшість того, що за звичайних умов йому не дозволила б функціонуюча міжнародна система (навіть попри те, що це вже залишки системи).Тож зрештою, чим завершиться цей процес, упирається в гнів та відчуття помсти однієї конкретної людини.Resurgam➰Приєднуйся

Вплив та суспільна аскета: 500 тис студентів, що мають підкорити Африку в інтересах Кремля💬 Наприкінці другої половини минулого сторіччя в США активно підіймалася аналітичними колами / і підіймається зараз дискусія: а чи треба Америці бути лідером? Лідерство — це ж не тільки можливості, але й відповідальність, витрати, те, що сучасним сленгом можна сказати «напряг». Необов’язково, якщо ти впливовий, потрібно бути неодмінно лідером у міжнародній політиці. Впливовість породжує лідерство, але лідерство можна не приймати. Українському суспільству в майбутньому необхідно буде теж визначитись з межами власної проактивності у світі, що несе не тільки можливості, пафосні образи, але й ризики, які інколи переважають можливості. Чи інший шлях. Однією з ознак країни, яка будує проактивність зовнішньої політики та власного впливу, є те, що всі державні інституції — від МЗС чи РНБО до українських вишів — спрямовані на загальну мету створення інституційних можливостей для реалізації проактивності на зовнішній арені.Досвід ворога теж треба вчитиПрикладом роботи в довгу є створення закордонних мереж впливу через вищу освіту, використовуючи «освітній перекіс». 500 тис. студентів — спосіб підкорити Африку з боку Кремля🔗 Згідно з президентським наказом путіна, до 2030 року кількість іноземних абітурієнтів у вишах московії має бути доведена з 300 тис до 500 тис. Це означає, що в планах Кремля, щоб кожен шостий студент був іноземцем, переважно орієнтир на Африку.Робить Кремль це не з доброї волі дати вищу освіту країнам Африки. Це старий радянський підхід через освіту будувати мережу в цільовій країні, відкриваючи освітні програми для талановитих іноземців із слабкою системою вищої освіти, часто навіть фінансуючи їх з власного бюджету, замість того щоб вкладати у власних абітурієнтів. Але це боротьба за вплив.До московії прибувають з умовної якоїсь країни Африки:• або абітурієнти, які можуть сплатити навчання — зазвичай це представники середніх або заможних за мірками африканської країни родин, які можуть бути вже впливовими і тому цікавими;• або це талановиті студенти, які в майбутньому з великою ймовірністю проб’ють собі шлях, повернувшись на батьківщину, і тому вигідно Кремлю вкласти кошти в їхні освітні програми. Частина студентів залишається на московії і стає містками між країнами — будь-який варіант підходить для Кремля.Здобувши освіту на московії Кремль підтримує цю людину (моніторить, тримає в орбіті, особливо якщо після повернення вона стає цінною в місцевому суспільстві). Через 5–10–15 років така стратегія дає результат. Тобто диспропорція в рівнях освіти та доступність освіти використовується як стратегічний інструмент проникнення в цільову країну.Це стратегія, яка поєднує час (бо треба чекати) та інвестиції, бо ці місця/студенти не всі стають перспективними.➡️ Українська вища освіта має достатні характеристики, щоб використовувати такий же перекіс у національних інтересах, але поки використання вищої освіти є лише «комерційним». Тобто залучення іноземних студентів «для бюджетів вишів». Більшість вишів позбавлена стратегії фіксації іноземних студентів у рамках державницької логіки побудови мереж впливу. Як і державні інституції, і дипломатія явно недооцінюють можливості проникності через освіту, бо в електоральному 5-річному циклі ти це не просто тоді реалізовуєш не для себе, тебе ще й з’їдять опоненти за якусь профінансовану програму для іноземних студентів.А це питання суспільної дискусії: чи готові до проактивності і, якщо «так», то чи готові усвідомлювати, що забезпечення проактивності часто постає із самообмеження певних ресурсів у бік стратегічної потреби. Вищеописане — це лише крапля. Якщо суспільство забажає світової проактивності, то в рамках наших економічних реалій це означає прийняття і певного суспільного аскетизму (непопулярні рішення) як методу накопичення ресурсів для державної проактивності на міжнародній арені. Чи готове суспільство приймати це — ось це питання…Resurgam➰Приєднуйся

🇮🇱 🌾 🇺🇦 Чому ситуація з краденим українським зерном в Ізраїлі стала настільки політично принциповою?Багато політичних, дипломатичних та військових дій зазвичай спрямовані не тільки на реалізацію поточних цілей «тут і зараз», але й на ефект після (ефект впливу).💬 Для прикладу, атаки на тіньовий флот московії, остання з яких відбулась 29 квітня у Чорному морі на підсанкційний танкер MARQUISE під прапором Камеруну, не стільки мають на меті позбавити Кремль фізично суден через власне виведення їх з ладу, скільки створити психологічні бар’єри та підвищити фінансові витрати на фрахт, страхування та й інше.Щодо ізраїльського кейсу з краденим зерном ⤵️Досвід скупки краденого Кремлем українського зерна не є унікальним з боку Ізраїлю. Це робить Єгипет, Алжир, Сирія та, власне, Ізраїль.❓Але чому щодо Ізраїлю було принципово і надважливо для Києва продемонструвати позицію?▶️ По-перше, небезпечні прецеденти. На відміну від Єгипту, Алжиру чи Сирії, Ізраїль асоціюється як країна «західного світу», яка має бути, взагалі-то, на боці ПРОТИ Кремля. Порушення Єгипту чи Ізраїлю є ідентичними за формою, але різними за значенням. Умовно, від Єгипту — це очікувано, а від Ізраїлю — це стимулювання недотримання санкційного режиму приватними компаніями в інших країнах. Тобто, скупка Єгиптом зерна є негативним кейсом, але він не настільки унормовує цю практику, як скупка краденого зерна Ізраїлем.▶️ По-друге, рівень політичної реакції. До керівництва Ізраїлю було офіційне звернення ще щодо попереднього випадку з краденим українським зерном: 15 квітня та суховантажем ABINSK. На це звернення Ізраїль не відповідав декілька днів, допоки судно не покинуло порт.Навіть президент Єгипту, з яким на початку квітня розмовляв Зеленський, пообіцяв втрутитись та блокувати купівлю компаніями краденого українського зерна. Не факт, що Абдель Фаттах ас-Сісі виконає обіцянку, але є факт, як мінімум, адекватної реакції від країни, яка не входить у західну орбіту і заява якого є індикатором, нехай не виконання, але стимулювання до виконання санкційного режиму для комерційного середовища.Те саме — Сирія, яка наразі є теж хабом скупки краденого зерна (бо воно дешеве, а новій владі треба стабілізувати ціни на продукти), але де політичне керівництво країни готове поглиблювати відносини з Україною, у тому числі з агро, і де є тренд до розвʼязання проблеми зі скупкою краденого зерна. Хоча і сьогодні туди так само прямує крадене зерно.Але уразливість і потреби Сирії та Ізраїлю неспівставні, як і політичні наслідки від характеру скупки зерна. Перші роблять це не від гарної долі, але готові до діалогу, другі це роблять, бо хочуть робити, та паралельно ігнорують спроби діалогу, які, нагадаю, були офіційними та з початку квітня.▶️ По-третє, це внутрішні мотиви української влади. Продемонструвати баланс, що, наприклад, просування дискусійного «Закону про боротьбу з антисемітизмом» може цілком поєднуватись із відстоюванням українського інтересу перед Ізраїлем щодо краденого зерна.❓Чим вирішилась ситуація?Керівництво Ізраїлю як на медійні, так і на офіційні звернення продовжує зверхню поведінку та фактично ігнорує запити. Натомість ізраїльська компанія-імпортер зерна «Цанціпер» відмовилася розвантажувати судно «Panormitis», звісно, не через прохання України, а через страх потрапити під санкції.💬 Вчора стало попередньо відомо, що в наступний пакет санкцій ЄС Брюссель був готовий внести кілька ізраїльських компаній, що скуповують крадене зерно. І вже наступного дня після повідомлень ізраїльська приватна компанія відреагувала на звернення Києва та відмовилась розвантажити судно.Тож небезпека Ізраїлю та краденого українського зерна в тому, що санкційний режим порушує країна саме західного блоку, яка б мала дотримуватись цього режиму, і це небезпечний прецедент, на який мали, і правильно, що відреагували. Це не виправдання для Єгипту чи Сирії — це пояснення «чому це стало настільки принципово». Ну і, звісно, накопичена втома від зверхньої дипломатії Ізраїлю теж є фактором міждержавних і міжособистісних відносин.Resurgam➰Приєднуйся

🇪🇺 З 25 квітня ЄС блокує спотові постачання московського газу💬 Після широкомасштабного вторгнення частка московського газу в Європі знизилась з 45% до 13%. Переважна більшість із залишку постачань припадає на LNG (СПГ), лідерами закупівель якого є Іспанія, Франція та Бельгія.🗒 Так, звіт правозахисної організації Urgewald зафіксував, що минулого року до терміналів ЄС доправили понад 15 мільйонів тонн СПГ (це близько 20 млрд кубометрів газу) з московського комплексу «Ямал». Ці постачання забезпечили Кремлю приблизно 7,2 мільярда євро доходів у 2025 році.Загалом же ЄС все ще закуповує близько 35 млрд кубометрів московського газу, з яких 20 млрд приходиться на СПГ, а решта — на трубопровідний в рамках останнього маршруту Турецьким потоком.У 2021 році об’єм імпорту московського газу був 135–150 млрд кубометрів. Але попри проблеми через події довкола Ірану з постачанням енергоресурсів з альтернативних маршрутів, як Катар, ЄС продовжує план відмови від московських енергоресурсів в рамках програми RePowerEU.Після того як 17 березня 2026 року набуло чинності рішення ЄС, яке забороняє укладати нові контракти на купівлю московського газу, то з 25 квітня 2026 року в силу вступає наступний етап.➡️ З 25 квітня в рамках повної відмови від московських енергоресурсів — європейським компаніям заборонено укладати короткострокові (спотові) контракти на придбання московського газу, а чинні мають бути завершені чи розірвані з посиланням на форс-мажор, чим є рішення ЄС.У разі порушення рішення, що набуло чинності 25 квітня, для компаній та фізичних осіб передбачені штрафи в рамках всієї юрисдикції ЄС за кожний відповідний випадок порушення. Країни ЄС встановлять штрафи для забезпечення дотримання заборони газу, включаючи гармонізацію максимальних розмірів штрафів.🔗 Для юридичних осіб: щонайменше 3,5% від загального світового річного обороту підприємства, або принаймні щонайменше €40 мільйонів, або не менше 300% розрахункового обороту транзакцій.🔗 Для фізичних осіб максимальний штраф буде не нижче €2,5 мільйона. Рішення, що набрало чинності в суботу, за оцінками Wood Mackenzie Lt і Energy Aspects Lt, заблокує 2,8–3,5 млн тонн московського СПГ (4,5–5 млрд кубометрів), які Кремль продавав в Європу на спотовому ринку.🔄 Це майже 15% від всіх постачань московського природного газу, тобто трубопроводом + СПГ. Втрати від вступу у силу наступного етапу відмови для Кремля можуть сягнути понад 2 млрд євро, але головне — це політичний ефект: зменшення можливості Кремля через комерційні відносини Газпрому чи Новатеку формувати власне політичне, медійне та експертне лобі в Європі. Чим займались ці компанії десятиліття: від укладання «стимулюючих контрактів на постачання», фінансування заходів та політиків до фінансування європейських футбольних клубів.➡️ Щодо СПГ, то наступний етап відмови відбудеться 1 січня 2027 року, де європейські компанії будуть зобов’язані завершити чи розірвати вже довгострокові контракти або опинитись під штрафами Європейської Комісії.Тоді такі енергетичні (приватні) гіганти як французька TotalEnergies, іспанська Naturgy Energy Group та німецька Securing Energy for Europe будуть зобов’язані розірвати решту контрактів, чим завершиться історія московського СПГ і, скоріш за все, і загалом газу (мова про трубопровідний також) у ЄС.Пригадується 2022 рік і пафосні ролики Газпрому про «заморозимо Європу», але, схоже, Міллеру та Міхельсону прийдеться рахувати черговий рік з рекордними збитками та думати, щоб їх компанії «не замерзли».А пташка на хвості з Китаю принесла, що Сила Сибіру 2 не буде завершена як проєкт в найближче десятиліття (про що й писав раніше), а Газпром і Новатек в попередні роки вже використали до 3/4 всіх збережень для покриття минулих збитків.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇺🇸 Республіканські сенатори проти Гегсета: спроба врятувати залишки професійності Пентагона💬 На тлі того, що міністр війни Гегсет продовжує кадрові чистки в Пентагоні, все більше провідних діячів відомств зі статусом, досвідом і впливом стають жертвами дуету Гегсета-Колбі.➡️ У 2025 році Гегсет звільнив 9 високопосадових радників з питань безпеки та політики, що викликало критику такого рішення. За неофіційними повідомленнями, ці посадовці критикували Гегсета та його роботу у відомстві, особливо після відомого скандалу з витоками інформації з Пентагона та Signalgate.Також, були звільнені консультанти, які підтримували зв’язок Пентагона з Конгресом, а роль головного комунікатора із законодавцями перебрав на себе заступник міністра оборони з питань політики Елбрідж Колбі.Але 2026 рік ознаменував собою ще більш радикальні відставки в командуванні⤵️➡️На початку квітня Гегсет звільнив популярного серед республіканців начальника штабу Ренді Джорджа з вимогою «негайно покинути посаду». Проти чого виступили в Сенаті США.➡️Останні тижні повідомляється про загострення конфлікту між Гегсетом та міністром армії Деном Дрісколлом (це людина, яка замінила, ніби, Келлога в перемовинах свого часу). За повідомленнями, Гегсет стверджує, що Дрісколл очолює «рух опору проти нього в Пентагоні». Також Гегсет намагається переконати Трампа, що Дрісколл виступає проти й американського президента.⏩ Ціль Гегсета — щоб Дрісколл повторив долю міністра військово-морських сил Джона Фелана, звільненого тиждень тому Гегсетом за підтримки Трампа. Неофіційна причина звільнення Фелана це те, що той виступав проти ідеї будувати «громіздкі, дорогі та неефективні лінкори Трампа». Пік кризи між Гегсетом та Дрісколлом наступив тоді, коли міністр оборони Гегсет змусив міністра армії США Дрісколла звільнити свого головного радника Девіда Батлера, популярного полковника, який мав отримати першу генеральську зірку в цьому році.  Причина звільнення Батлера це те, що той працював раніше прес-секретарем у Марка Міллі.За трохи більше ніж рік роботи Гегсет звільнив понад 30 високопоставлених військових діячів, серед яких голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Браун, начальник військово-морських операцій адмірал Ліза Франчетті, директор Розвідувального управління Міністерства оборони США генерал-лейтенант Джеффрі Круз і начальник штабу ВПС генерал Джеймс Слайф. Ці люди переважно мали професійне реноме і були популярні по обидва боки Сенату.Того Сенату, де сам Гегсет лише завдяки голосу віцепрезидента Венса став головою Пентагона. Більшість цих звільнень — це звільнення компетентних та авторитетних людей, які висловлювали заперечення та інколи критику у бік Гегсета та його дій.Як наслідок такої політики The Hill передає настрої республіканських сенаторів, які воліють відставки Гегсета «поки він не розвалив Пентагон». Сенатор Тілліс, який свого часу після багатогодинних переконань з боку Білого дому таки віддав вирішальний голос за призначення Гегсета, повідомив виданню:«Він усунув деяких із найвидатніших генералів, які коли-небудь служили у нас. Я не зовсім розумію, що там відбувається». Переломним моментом критики Гегсета з боку республіканців стала відставка генерала Джорджа, яку сенаторка Джоні Ернст (республіканка, Айова), голова підкомітету Сенату з питань збройних сил щодо нових загроз і можливостей, прокоментувала так 🗣:«Я найбільше захоплююся та поважаю генерала Ренді Джорджа. Він, мабуть, один із найкращих офіцерів, яких коли-небудь випускала армія Сполучених Штатів. Було помилкою для міністра Гегсета звільнити його». На питання причин відставки сенаторка відповіла🗣:«Що стосується причини його звільнення, я навіть уявити собі не можу, у чому вона полягала». Гегсет піддається все більшій критиці, як за власну неефективність, так і за кадрову політику, де головним індикатором стає «політична вірність», а не «ефективність». Все більша кадрова деградація Пентагона спровокує вже й республіканських сенаторів вимагати відставки Гегсета.Resurgam➰Приєднуйся

🇺🇸 Запитання до замаху на Трампа: вчитель, що «прорвав» два кордони безпеки, просто пробігши їх?💬 На річній вечері з журналістами на Трампа ніби мав статись замах учителем із Каліфорнії на ім'я Коул Аллен. Це третя спроба замаху на Трампа за останній час, і до неї багато питань, щодо місця, часу та наслідків.🔗 Перша дивність — характер замаху. Як вчитель, озброєний пістолетом, дробовиком та ножами, зміг пробігти два кордони не просто поліцейських, а працівників Секретної служби, щоб у повідомленнях преси створити: «стрілець був за метр від дверей до зали заходу» — це питання. Враховуючи, що агенти були озброєні далеко не пістолетами, з правом стрільби на ураження (без попередження). При цьому «куди пішли десять пострілів», щоб злочинець неушкоджено біг далі, судячи з відео, у вузькому коридорі до зали. Та й в принципі як озброєного злочинця вогнепальною та холодною зброєю «просто скрутили», якщо той вже відкрив вогонь, поранив правоохоронця в бронежилет і був в «метрі від зали з президентом».Ну і друге питання — навіть якби злочинець увірвався у залу, вона широко відома і достатньо широка, щоб прицільно «влучити у президента», який у кінці переповненої зали. 🔗 Друга дивність — місце заходу. Щорічна вечеря з журналістами. Немає кращого місця, ніж створити інформаційний привід замаху перед сотнею інших журналістів присутніх на заході.Більш того, участь безпосередньо Трампа в заході була підтверджена за кілька годин напередодні заходу.🔗 Третя дивність — передумови. За декілька годин до заходу стало відомо, що іран, не дочекавшись делегації США у складі Віткоффа та Кушнера, просто покинув Ісламабад. Після чого Трамп відкликав і власних переговірників. Виступ Трампа і пресконференція, що мали б відбутися після заходу, давали змогу передбачити характер і тональність запитань, особливо на заході, де Білий дім не здатен «відфільтрувати всіх журналістів».Ще один момент, що напередодні Суд блокував плани Трампа щодо будівництва Бальної зали та нівечення Білого дому без аргументів безпеки для уряду та президента.🔄 І останній основний момент — критичне падіння рейтингів Республіканської партії напередодні мідтермів. 🔗 Четверта дивність — це наслідки:➡️1. Вечерю з журналістами перенесли на наступний місяць, хоч пресслужба Трампа заявила, що «президент наполягав на продовженні зараз, але з метою безпеки...»➡️2. Трамп одразу виступив із заявою, що «Бальна зала потрібна через питання безпеки».➡️3. На зручні запитання про причини замаху Трамп вже дав коментарі про великого себе, як Лінкольна чи Кеннеді, «якого тут недалеко вбили». Зрештою, все це відбувається на тлі загрозливого зниження рейтингів республіканців та фіксування соціологією рівня довіри до чинного Конгресу на межі рекордно низьких значень, у межах 10%.Важко ствердно сказати, чи є замах спланованим, чи просто виконання та час доведені до абсурду.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

Краще вчитись на чужих помилках, ніж створювати власні: чому підвищення податків — це тупикова стратегія для наповнення бюджету (Частина 1/2)💬 З 2024-2025 років Кремль для покриття дефіциту бюджету підняв податки та змінив у бік збільшення податкового навантаження для спеціальних режимів оподаткування. Мета — ситуативно наповнити бюджет ціною середньострокових наслідків, але ефект виявився навіть не короткостроковим.Департамент Мінфіну московії відзвітувався, що податкові відрахування за січень-березень 2026 року від бізнесу за спеціальними податковими режимами після підвищення податків НЕ підвищились, а навпаки скоротились на 22,2% порівняно з 2025 роком за аналогічний період (до підняття податків). Зменшення надходжень порівняно з минулим роком зафіксувала й Федеральна податкова служба, вказавши на падіння податкових надходжень за спеціальними податковими режимами на 16%.Тобто підвищення податків з метою наповнення бюджету у випадку Кремля дало зворотний ефект з урахуванням гальмування економіки в цілому. Ефекти накладаються та посилюють один одного.Я не економіст, а політолог, але людина, яка вивчала макроекономіку та поведінкові моменти, в тому числі економічних моделей. Спробую поділитись власними думками, якщо десь помилюсь, то поправте. Україна все більше і більше потребує коштів для протистояння агресії. Одним з джерел зрештою визначають підвищення податків як «безальтернативний шлях». Але оскільки я цей шлях критикую, то спробую запропонувати альтернативи.Українська економіка теж виснажена постійними атаками, втратою виробничих потужностей, відтоками людей/виробництв/капіталів. Ефект накопичення втоми відображається не в дуже позитивних економічних показниках старту 2026 року. Виходом з цього стану була б стабілізація — безпекова чи енергетична, але це не від нас залежить більшою мірою.А від нас (як країни) залежить в першу чергу ефективне використання наявних ресурсів.Спробую розписати лише один з трьох кроків, які б я вбачав за доцільне почати як мінімум обговорювати для створення дискурсу.⏩ Перший крок — це стимулювання економіки через збільшення внутрішнього попиту. Звісно, найкраще і найшвидше досягати стимулювання економіки з приливом інвестицій, але через об’єктивні безпекові причини це доволі важко зробити.Тому доцільно піти іншим шляхом — стимулювання попиту/споживання (і як наслідок виробництва) в економічних теоріях досягти цього можна і через зменшення податкового навантаження.❓Але як цього досягти з дефіцитом бюджету, буде слушним зауваженням?Для прикладу, зменшення ПДВ, хоча я більше за ПДФО, але ефект зменшення ПДФО буде мати менший ефект для вразливих груп як пенсіонери, але більший для економічно активного населення, тож зменшення ПДВ на товари, вироблені в Україні, сприяло б наступному:➡️1. Зменшенню цін для покупців.➡️2. Зменшення цін стимулювало б зменшення інфляції.➡️3. Зменшення інфляції стимулювало б зменшення бюджетного навантаження на внутрішній борг як ОВДП (привабливість ОВДП вираховується, у тому числі, від поточної інфляції. Менша інфляція — дешевше підтримувати для інвесторів привабливість боргу).➡️4. Також це б сприяло вищій конкурентності товарів, вироблених в Україні (через більш привабливу ціну), порівняно з товарами, завезеними на митну територію України.➡️ 5. Збільшення попиту на українські товари — стимулює місцеве виробництво, що далі стимулює економіку та збільшення податкових надходжень.❓Але логічне питання — скільки це буде коштувати в моменті для бюджету?На 2026 рік Міністерство фінансів України очікує 393,4 млрд гривень надходжень з ПДВ з вироблених в Україні товарів і послуг з урахуванням відшкодування.Якщо дуже грубо, ставка ПДВ 20% (бо є ще знижені ставки). Ставка 20% дає бюджету 393 млрд гривень. Для прикладу, зниження ставки на 1% бюджету буде коштувати від 17 до 23 млрд гривень. Звісно, ми не в тому положенні, щоб скорочувати об’єм бюджету, тому доцільніше компенсувати зниження надходжень через зменшення інших видатків або внутрішнє перерозподілення бюджетних ресурсів.*Продовження у наступному пості👇Resurgam➰Приєднуйся

🇸🇰 Чому Фіцо так поспішає в Кремль?Відповідь очевидна, але й цікава.💬 Словацький прем’єр продовжує шукати шляхи, як потрапити на 9 травня в Москву. У неділю міністри Естонії, Литви та Латвії проінформували офіс словацького прем’єра, що не пропустять через власний повітряний простір його літак. Після чого офіс Фіцо звернувся до Польщі з аналогічним проханням.В цілому ситуація є цікавою, бо словацькому прем’єру насправді невигідно настільки демонструвати прагнення відвідати путіна саме зараз через цілу низку причин.🔗 1. Через поразку Орбана на виборах до Фіцо автоматично прикута увага як до «міні Орбана», і підтверджувати власну промосковскість в момент втрати ключової «миші» Кремля (як сам себе називав Орбан перед путіним) є нелогічним з політичних мотивів для самого Фіцо. 🔗 2. Це нелогічно з внутрішніх електоральних мотивів, бо візит Фіцо до Кремля минулого разу спровокував по всій Словаччині протести з гаслами «Досить росії». Особливо чутливе гасло тепер з урахуванням того, що поразка Орбана проходила під гаслами «Ruszkik haza!» («Росіяни, додому!»).🔗 3. Все це відбувається на тлі тривалої політичної, бюджетної та економічної кризи в Словаччині, де вплив поразки Орбана на стійкість словацького уряду ще не визначений, бо не пройшло достатньо часу. Але де є розуміння напруженої політичної ситуації в країні, яка може стати «вибуховою» навіть від найменшого каталізатора. І проблема в тому, що ніхто не може сказати, що це за каталізатор може бути.🔗 4. Візит Фіцо 2024 року до Кремля не рівнозначний візиту Фіцо у 2026 році у свідомості європейських столиць. Зараз, коли на кордоні з Польщею та країнами Балтії відбувається загострення з боку московсько-білоруських дій, де утверджується розуміння в європейських столицях, що війна проти них вже йде і відбувається в гібридному вимірі.Доцільніше б було для словацького прем’єра взяти паузу для оцінки ситуації, а не поспішати підтверджувати реноме «міні Орбана». І це вкрай очевидно. Тим паче на політичному рівні Фіцо вже не ризикує замінити Орбана у блокуваннях. Хоча перед цим Фіцо заявляв, що замінить Орбана у блокуваннях, якщо той програє. ➡️ Станом на сьогодні ми маємо повідомлення, що посли ЄС узгодили 90 млрд та 20-й пакет санкцій.Тиждень тому МЗС Словаччини повідомляло, що 90 млрд не будуть блокувати, але заблокують 20-й пакет санкцій — чого станом на зараз не відбулось. Тобто Фіцо не ризикнув продовжити блокування.І можна прикритись для Фіцо тим фактом, що постачання нафти «Дружбою» відновилось, але блокування пакета санкцій для Орбана було принциповим, бо це принципово для Кремля. Тож Фіцо не ризикнув стати замінником через ряд ризиків, але реалізує дію (політ в Кремль), яка все одно створює ці ризики для нього.Це підкреслює, що Фіцо або сам квапиться відвідати Кремль через низку причин.Дезорганізація, страх та вибори▶️ Кремль всіляко намагається применшити значення втрати Орбана, але така наполегливість Фіцо з візитом може бути проявом дезорганізації, бо словацький прем’єр не готовий цілковито бути «Орбаном на заміну», оскільки посилювати Орбана — це одне, а бути ним — це інше.▶️ Другий момент — це страх. Свою роль грають злиті записи розмов Сіярто з Лавровим чи Орбана з путіним. Тобто словацькі урядовці не застраховані від того, що до їх виборів не відкладені записи аналогічні «миші та леву».▶️ Третій момент — це особисте та можливе, де необхідна особиста присутність та безпека розмови. Коридорами словацького парламенту тінню ходить привид потенційних дострокових виборів, а якщо не дострокових, то близьких чергових. Фіцо розуміє нестійкість власного політичного перебування.І це все те, що очевидно Фіцо боїться обговорювати телефоном.Тож все більше схоже, що Роберт Фіцо, попри небажаність зараз для нього демонструвати прив'язаність до Кремля вчиняє дії проти власних же інтересів, бо дійсно дезорганізований і не готовий взяти на себе роль Орбана, як того волів би чи навіть вимагав би Кремль.А страх телефонних дротів та сигналів змушує шукати шлях до Кремля хоч би навіть пішки.Resurgam➰Приєднуйся

💬 Вчора український інтернет зірвали вкиди про те, що «Франція та Німеччина запропонували часткове членство». (Частина 1/2)Чому я це називаю «вкидом»? Бо ненадання контексту та інформації спотворює зміст новини й тим самим вводить в оману. Тому це вкид.➡️ Франція та Німеччина зробили абсолютно правильний хід у межах того, щоб «ПРАВИЛЬНО довести Україну до ЄС», та нівелювати деструктивні амбіції української влади.Почнемо з простогоУ тексті FT «часткове членство» не замість вступу в ЄС, як дехто подає, а на період між інтеграцією та вступом. Але така винагорода Україні НЕ потрібна з декількох причин:🔗 1. Немає юридичної основи для такого тіньового членства.🔗 2. Подібні виключення можуть призвести до того, що в політикумі окремих країн почнуть ставити під сумнів легальність вступу України, бо є чітка процедура, за якою йдуть і мають йти всі.🔗 3. Тимчасове може стати постійним і перетворитись на «милицю членства». Тим паче така "тимчасовість" зменшить тиск на українські політичні кола щодо реформування країни.🔗 4. Розширення ЄС планується під конкретні часові рамки та семирічні бюджети в ЄС відповідно, а не з бухти-барахти. Будь-яка інтеграція когось в ЄС — це гроші і під це закладають відповідні рішення.Але ключове — з чого ця ідея "милиці" взялась?А взялась вона через цілковите нерозуміння українськими політичними елітами, що процес вступу в ЄС — це не тільки легальність (підписання договорів), де українська дипломатія активно апелює «давайте зараз до 2027», а це ще і легітимність визнання твого вступу, реформування, що, власне, і є інтеграцією.Інтеграція України в ЄС йде і так прискорено, де Брюссель часто закриває очі на цілі саботажі реформ українським урядом та парламентом. Для прикладу, уряд та парламент не раз вистрілювали собі ж в ногу, не виконуючи маяки за Ukraine Facility. Але при цьому всьому Європейська Комісія (в першу чергу) проводить Україну все далі і далі з темпом, вищим за інтеграцію багатьох країн до цього.З 2023 року орієнтир вступу України (за прискореними темпами) завжди був 2030-ті роки, бо саме до цього періоду реально відкрити та закрити кластери, для ЄС реалізувати бюджетне планування і потрапити Україні у вікно розширення ЄС. Вікно розширення — це так звані «хвилі розширення», коли приймають декілька країн за короткий період. І ЄС планував і планує це розширення на 2030-ті роки.Про 2030-ті роки як ключовий орієнтир казали відкрито як в ЄС⤵️📌2023 рік, голова Європейської Ради Шарль Мішель: «Україна може стати частиною ЄС у 2030 році, якщо обидві сторони виконають своє домашнє завдання». 📌2024 рік, посолка ЄС в Україні Катаріна Матернова: «Війна не завершиться цього року (2024 рік), і я все ще прогнозую, що до кінця декади (Україна вступить до ЄС до 2030 р.— ред.), що є прогнозом, зробленим нинішнім президентом Євроради Шарлем Мішелем, так що в мене є підтвердження цієї оцінки». 📌2024 рік, єврокомісар із питань добросусідства і розширення Олівер Варгеї заявив, що Україна може приєднатися до Євросоюзу до/у 2029 році.Подібних заяв знайдете багато — і від Борреля, й від інших посадовців.Так і в Україні завжди оптимістична оцінка вступу (прискореного) називалася горизонтом до 2030 року⤵️📌2023 рік, Марія Мезенцева, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС: «Я прошу не цитувати, що Мезенцева сказала, що ми будемо в ЄС у 2030-му році. Але я прошу наголосити, що є політичні цикли, але я вірю, і в 2029 році українські політики зможуть бути представлені в євроінституціях». 📌 2025 рік, віцепремʼєр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина: «Я впевнена, що Україна зможе провести ефективні перемовини, зможе виконати всі зобов'язання, пов'язані з імплементацією європейських стандартів, а також, що найголовніше, — це створити умови для відновлення української економіки, відновлення України, які дозволять нам стати конкурентоспроможним членом Європейського Союзу. І це точно відбудеться до 2030 року». Завжди лунав термін вступу «до/у 2030 році».*Продовження у наступному пості👇Resurgam➰Приєднуйся

Кремль шукає варіанти заблокувати 90 млрд для України 🇺🇦На Рамштайні генеральний секретар НАТО Рютте пообіцяв, що країни Європи, окрім 90 млрд підтримки, яку теж можна використовувати на військові потреби, виділять 60 млрд прямої військової підтримки.Якщо така цифра буде надана, це перевершить тогорічну рекордну військову допомогу у 45 млрд. Нагадаю, це все буде другий рік без США. ➡️ Саме 60 млрд на 2026 рік від партнерів наприкінці 2025 року просило залучити Міністерство оборони України для виконання планів масштабування виробництва, у тому числі.Пріоритет цих коштів наступний:«Ми повинні зосередити фінансування на пріоритетах — протиповітряній обороні, дронах та боєприпасах збільшеної дальності. Це пріоритети», — підкреслив генсек НАТО.З урахуванням, що майбутній прем’єр Угорщини Мадяр не планує блокувати кредит у 90 млрд, то сукупна військова та фінансова допомога Україні у 2026 році може скласти понад 130 млрд$: 45 млрд (90 млрд/2 роки) + 60 млрд + 28 млрд (залишки за минулими програмами на цей рік). Для розуміння об’єму це 2 роки всіх податкових надходжень України. На тлі власної економічної стагнації капіталізація українсько-європейського ВПК непокоїть Кремль.Перспектива різкого збільшення фінансування та капіталізації спільних україно-європейських виробництв викликала бурхливу реакцію Кремля. ➡️ Міністерство оборони московії опублікувало адреси європейських підприємств, які нібито виробляють зброю для України, і почало погрожувати «наслідками».«Коли удари стануть реальністю, залежить від того, що відбудеться далі. Спіть спокійно, дорогі партнери», — погрожує штатний погрожатор Кремля Мєдвєдєв з метою у той чи інший спосіб спровокувати Європу затягнути виділення коштів Україні на потреби ВПК та війська.➡️ З іншого боку діє Міністерство МЗС московії, яке заявляє, що тупік у перемовинах (які треба США) настав через те, що Захід (Європа) створює за підтримки Кіта Келлога власний новий військовий блок з Україною і занадто сильно мілітаризується. 💬 За словами Лаврова, ініціатива цього блоку виходить із США і просувається ексспеціальним представником Трампа з питань України Кітом Келлогом: «Він (Келлог) зараз активно просуває ідею про те, що треба створювати новий військовий альянс, не втягувати Україну в НАТО, бо це, мовляв, уже відкинули і президент Трамп, і інші члени його адміністрації. А Келлог, будучи теж не чужою людиною у Вашингтоні, він просуває разом з європейськими грандами, як їх називають, просуває ідею створення нового військового блоку з Україною в якості члена, та навіть не тільки члена, а в якості його провідного учасника […]Москва попереджає про небезпеку мілітаризації Євросоюзу, але головне в тому, що відбувається, не те, що ми зараз попереджаємо, а те, що мілітаризація відбувається дуже швидко і бурхливо», — підсумував Лавров.Тож якщо оприлюднення адрес виробництв — це спроба залякати Європу від задумів, що зараз реалізуються, то заява Лаврова — це спроба нацькувати Білий дім на Європу, ніби «Анкоридж саботовано занадто сильною мілітаризацією Європи та України», і тим самим спробувати відтягнути чи зірвати плани. Окремо цікаво про діяльність вже у відставці Келлога, якого в Кремлі про всяк випадок продовжують «збивати» навіть на пенсії.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати