Fuente
reading at midnight 🌙 | Сиґінь Ірвінг", Катерина Тромпак#прочитане #fiction #сучукрлітІрвінг т...
320 Vistas/Alcance
2026-10-14 18:11
Mensaje №3257
🤩 "Сиґінь Ірвінг", Катерина Тромпак
#прочитане #fiction #сучукрліт
Ірвінг тоді здавалося, що її матірь - Бог і що в церкві брехали про те, коли зверталися до Бога займенниками чоловічого роду. Хіба ж така жінка, як її матірь, котра владно плескала батогом над ордою своїх чоловіків, а вони корилися, не була Богом?
✨
Сиґінь - діалектне слівце на позначення сердешного, бідолахи. Переважно померлого. Ірвінг - сиґінь ще за життя. Але що то за життя? Дівчина росла у Новому Орлеані, допоки її матір, емігрантка з України, не вирішила навідати батьківщину та показати Ірвінг землю, що мала б бути їй рідною. Удома, вона раптово помирає, а юна Ірвінг лишається у тітчиній родині без грошей та документів. Ірвінг - Ірка - живе, зависла у невагомості, на такій чужій батьківщині, позбавлена і минулого, і майбутнього. Десь навколо намагається спертися на ноги Карпатська Україна, родичі вирішують, що настав час віддавати дівку заміж, а самій Ірвінг починає ввижатися загадкова Біла Панія.
✨
Якщо питати, про що цей текст - я б приєдналася до голосів які кажуть, що про кордони. Державні, тілесні, звичаїв та порядків, гендерних норм, між поколіннями, навіть між цим світом та потойбічним, життям та смертю.
✨
Це багато у чому coming of age історія, приправлена мелодраматичними поворотами. Ірвінг як героїня мені імпонувала попри її навмисну аморфність та бездіяльність; вона за задумом людина, що існує в межовому стані, але кульмінації для неї мені трохи не вистачило.
✨
З самого початку дуже сподобалися загравання з класичними готичними мотивами. Оці всі усамітнені локації, сімейні секрети, легкі містичні елементи (подвійний лайк за дуже ширліджексонівське розмиття меж реальності), загрозлива фігура майбутнього чоловіка, загублене дівчисько на межі становлення жінкою...
✨
Про останнє тут йдеться доволі багато, як і про усвідомлення власної тілесності та бажання. Це теми, дослідження яких я дуже поважаю, але подекуди книжка, на мій смак, занадто прямо себе розтлумачує, наче боїться лишитися незрозумілою, і мені такі моменти видавалися радше незграбними, ніж проникливими.
✨
Ще тут є прокладена лінія національно-визвольної боротьби, тієї самої Карпатської України, вона теж подана доволі лекційно, але саме тут, можливо, це й на краще, це дуже недопроговорена сторінка історії. Чи найкращим чином це прив'язано до самої Ірвінг - можна трохи посперечатися.
✨
Так само можна посперечатися і про один з центральних чоловічих образів: Дмитра, агітатора-патріота, а за сумісництвом затятого гендерного шовініста та (легкий спойлер) майже ґвалтівника неясно чи повнолітньої дівчини. Насправді, сміливо, що авторка прописала таку дихотомію, у реальному житті вона не рідкість. Так само, фізичне тяжіння Ірвінг до набагато старшого і нехорошого чоловіка попри відсутність особистої симпатії - цікава тема для розкриття у рамках її арки дорослішання та усвідомлення себе. Але, як мені здалося, під кінець образ Дмитра був надмірно згладжений, аби не викликати аж забагато антипатії до героя, який проговорює найбільше ідейно правильних проукраїнських лозунгів.
Чи відчуває вона, що з його ребра? Чи розуміє вона, що має коритися? Здається, її життя минало без цих важливих уроків.
✨
Одна з головних принад тут - мова. Авторка активно послуговується локальними діалектизмами (словничок додається), це без жодного перебільшення прекрасно, обожнюю. Тим більш прикро було, коли подекуди герої заговорювали навпрочуд сучасно - цього було не так багато, але на загальному колоритному фоні сильно кидалося в очі.
✨
"Сиґінь Ірвінг
" - це дебютний роман авторки, і, як на дебют, книжка доволі непогана, своєрідна та свіжа, попри те, що от чогось мені тут не вистачило, та й присутні певні нерівності. Можливо, я була критичніша до неї через власні високі очікування, але щиро цікаво, у якому напрямку авторка крокуватиме далі. Проте добре, що цей текст існує, це хороша стартова точка, мені такого штибу українських речей трохи бракувало.
✨
А ще хочу відзначити, наскільки ж добре фізично та тактильно зроблено це видання, у "Основ" якийсь талант створювати книжки, які не хочеться випускати з рук.
#прочитане #fiction #сучукрліт
Ірвінг тоді здавалося, що її матірь - Бог і що в церкві брехали про те, коли зверталися до Бога займенниками чоловічого роду. Хіба ж така жінка, як її матірь, котра владно плескала батогом над ордою своїх чоловіків, а вони корилися, не була Богом?
✨
Сиґінь - діалектне слівце на позначення сердешного, бідолахи. Переважно померлого. Ірвінг - сиґінь ще за життя. Але що то за життя? Дівчина росла у Новому Орлеані, допоки її матір, емігрантка з України, не вирішила навідати батьківщину та показати Ірвінг землю, що мала б бути їй рідною. Удома, вона раптово помирає, а юна Ірвінг лишається у тітчиній родині без грошей та документів. Ірвінг - Ірка - живе, зависла у невагомості, на такій чужій батьківщині, позбавлена і минулого, і майбутнього. Десь навколо намагається спертися на ноги Карпатська Україна, родичі вирішують, що настав час віддавати дівку заміж, а самій Ірвінг починає ввижатися загадкова Біла Панія.
✨
Якщо питати, про що цей текст - я б приєдналася до голосів які кажуть, що про кордони. Державні, тілесні, звичаїв та порядків, гендерних норм, між поколіннями, навіть між цим світом та потойбічним, життям та смертю.
✨
Це багато у чому coming of age історія, приправлена мелодраматичними поворотами. Ірвінг як героїня мені імпонувала попри її навмисну аморфність та бездіяльність; вона за задумом людина, що існує в межовому стані, але кульмінації для неї мені трохи не вистачило.
✨
З самого початку дуже сподобалися загравання з класичними готичними мотивами. Оці всі усамітнені локації, сімейні секрети, легкі містичні елементи (подвійний лайк за дуже ширліджексонівське розмиття меж реальності), загрозлива фігура майбутнього чоловіка, загублене дівчисько на межі становлення жінкою...
✨
Про останнє тут йдеться доволі багато, як і про усвідомлення власної тілесності та бажання. Це теми, дослідження яких я дуже поважаю, але подекуди книжка, на мій смак, занадто прямо себе розтлумачує, наче боїться лишитися незрозумілою, і мені такі моменти видавалися радше незграбними, ніж проникливими.
✨
Ще тут є прокладена лінія національно-визвольної боротьби, тієї самої Карпатської України, вона теж подана доволі лекційно, але саме тут, можливо, це й на краще, це дуже недопроговорена сторінка історії. Чи найкращим чином це прив'язано до самої Ірвінг - можна трохи посперечатися.
✨
Так само можна посперечатися і про один з центральних чоловічих образів: Дмитра, агітатора-патріота, а за сумісництвом затятого гендерного шовініста та (легкий спойлер) майже ґвалтівника неясно чи повнолітньої дівчини. Насправді, сміливо, що авторка прописала таку дихотомію, у реальному житті вона не рідкість. Так само, фізичне тяжіння Ірвінг до набагато старшого і нехорошого чоловіка попри відсутність особистої симпатії - цікава тема для розкриття у рамках її арки дорослішання та усвідомлення себе. Але, як мені здалося, під кінець образ Дмитра був надмірно згладжений, аби не викликати аж забагато антипатії до героя, який проговорює найбільше ідейно правильних проукраїнських лозунгів.
Чи відчуває вона, що з його ребра? Чи розуміє вона, що має коритися? Здається, її життя минало без цих важливих уроків.
✨
Одна з головних принад тут - мова. Авторка активно послуговується локальними діалектизмами (словничок додається), це без жодного перебільшення прекрасно, обожнюю. Тим більш прикро було, коли подекуди герої заговорювали навпрочуд сучасно - цього було не так багато, але на загальному колоритному фоні сильно кидалося в очі.
✨
"Сиґінь Ірвінг
" - це дебютний роман авторки, і, як на дебют, книжка доволі непогана, своєрідна та свіжа, попри те, що от чогось мені тут не вистачило, та й присутні певні нерівності. Можливо, я була критичніша до неї через власні високі очікування, але щиро цікаво, у якому напрямку авторка крокуватиме далі. Проте добре, що цей текст існує, це хороша стартова точка, мені такого штибу українських речей трохи бракувало.
✨
А ще хочу відзначити, наскільки ж добре фізично та тактильно зроблено це видання, у "Основ" якийсь талант створювати книжки, які не хочеться випускати з рук.