🤩 "Рогатий бог", Магдалена Гай
#прочитане #fiction

Яка, до біса, користь від великих жахливих монстрів, якщо вони не можуть нічого зробити іншим монстрам?

🤩 Майже сімнадцятирічний Лаурі втрапляє до автокатастрофи: матір помирає одразу, а батько опиняється у комі. Сам хлопець, травмований фізично і морально, відправляється до тітчиної родини у маленьке містечко. Але у місці, де він мав знайти зцілення, починає коїтися щось дивне - юнак бачить незрозумілі тіні, дівчат без очей та величезну фігуру з оленячим черепом замість обличчя, яку він називає рогатим богом.

🤩 Це янг-едалт горорна новела, нехитра сюжетно, але, на мій величезний подив, дуже мила і навіть wholesome. Попри расчлєньонку, підлітковий секс та дискусії про самоушкодження та самогубство [sic]. От якось воно так все відверто, правдиво і чутливо прописано, з почуттям міри, правильними цінностями та емпатією. Тут є доволі центральний мотив втрати та проживання горя, теж написаний напрочуд добре, та й загалом хочу відзначити прозу - вона доволі мінімалістична та стрімка, але ємка, і періодичні описи-образи всілякого гниття дуже поетичні.

🤩 Ще тут чудові і реалістичні підлітки - десь милі, десь бісячі, десь крінжові, але мене сповнювало якесь таке тепло і співчуття до цих бідолашних дітей.

🤩 Якщо хочете щось із хтонню, cottagegore вайбами, згадкою ковіду (я тепер чомусь колекціоную такі книжки) та чарівно-всратою підлітковою романтикою попри серйозні теми - це воно.