💅

"Жага

", театр Лесі (Львів) за мотивами "Камінного господаря" Лесі Українки
#театральне

💅 Сам театр визначає жанр вистави як "ерополітичну драму". Що тут є? Перли, глітер, рейв, воґ, леопардові підбори, кілограми блискучого конфеті, кепки "мейк лав грейт егейн", реп про "греб зе пуссі", екофлошка, дональд, простигосподи, трамп. А, ну і текст Лесі Українки, перемежований монологами акторів (наче як від власної особи, але не завжди), імпровізаціями та інтерактивом із залом.

💅 Я сама он, питання з папірчика зачитувала. Ще мене полапали за колінку, тож якщо ви не сильно по тому - беріть місця десь поглибше, хоча не фаакт. Також, якщо ви чутливі до миготіння світла - теж обережно.

💅 Чисто за інтенстивністю переживань, глядацький досвід мені нагадував мені "Прометея закутого" у київському театрі Франка: там теж береться текст іншої епохи, на який нанизується гостросучасна проблематика, пробивання четвертої стіночки, референси до сьогодення, а також абсурд, гротеск і провокації.

💅 Але якщо "Прометей" не намагається себе пояснювати та повністю покладається на те, як складуться пазли в голові у кожного глядача, то "Жага", все ж, за відсутності кращого слова, конкретніша та більш сфокусована.

💅 Для мене "Жага" стала кемповим перформансом про аматонормативність суспільства і про поєднання концептів любові і влади. Про владу любові, любов до влади, любов до любові et cetera. Про її відсутність, бажання, надлишок. Про те, що вони роблять з нами і те, що люди роблять заради них. І текст Лесі тут, як на мене, лиш один із ілюстративних прикладів до теми, а не основний фокус - що здивувало, його було менше, ніж я думала, але постійні гойдалки між драмою та фарсом мені радше сподобалися.

💅 У першому ряду досвід вийшов із повним зануренням - актори на відстані витягнутої руки (а інколи - ближче), і ти бачиш і сльози у очах, і ловиш прямо на собі погляди. І у всіх неймовірна віддача, але я вийшла у такій любові (ну от, знову це слово) до крихкої та сильної Долорес Ісабель Меркулової.

💅 Your mileage may vary, але їхати до Львова заради цієї вистави, на мою думку, таки того було варто 🌚