📚

"Near to the Wild Heart", Clarice Lispector
#прочитане #fiction

I am Joana, you are a body living, I am a body living, nothing more.

⏺

Гучний, сенсаційний літературний дебют тоді ще 23-річної Ліспектор оповідає про Жоану, молоду жінку, яка дуже гостро і болюче переживає відчуття відірваності від життя, наче люди навколо мають щось таке, чого Жоана позбавлена.

⏺

Ми слідкуємо за дитинством героїні, дорослішанням, заміжжям, підслуховуємо її найінтимніші думки, слухаємо про її відчуття життя, про страх смерті, про її волю (і як willpower, так і як freedom) яка є її прокляттям, про усвідомлення нею трагізму традиційної жіночої ролі, що поєднується у ній з інтерналізовано-мізогінною зверхністю. Загалом, своєю примхливістю Жоана багато в чому нагадувала мені Катерину з "Трьох літ", тільки з більш езотерично-претензійними внутрішніми монологами.

⏺

І, хоч як я зазвичай люблю письмо Ліспектор, і хоч як тут дуже багато мотивів перегукується з її іншими творами, з цією книжкою у мене зорі зійшлися не до кінця. Можливо, це її ранні експерименти зі стилем, а можливо - переклад, але я постійно за щось перечіплялася та зашпортувалася, цей її фірмовий імпресіоністський потік свідомості не здавався таким само невимушеним та органічним, як у інших творах. Але подекуди текст таки "клацав", і, коли це ставалося - це було прекрасно.

The veins that connected her to the things she had experienced had been cut, gathered up in a single faraway block, demanding a logical continuation, but old, dead. Only she herself had survived, still breathing.

⏺

Поки що моя найменш улюблена книжка авторки, але було б цікаво повернутися до тексту та поглянути на нього наново років за десять.