Команда Разумкова

‼️Шанс був. Шанс втрачений. Замість Уряду національного розвитку ми отримали уряд шкурних інтересів! Коли команда «Розумної Політики» ініціювала відставку Шмигаля, ми виступали за справжнє перезавантаження Уряду і сподівалися, що здоровий глузд все ж таки переможе. Що нові міністри будуть дійсно фаховими, професійними, відповідальними і орієнтованими на розвиток країни. Ми добилися відставки Уряду, але те, що відбувається сьогодні, – це не кадрове оновлення. Це – перестановка стільців, як у дитячій грі, без жодного усвідомлення помилок і без відповідальності за наслідки. І на випадкові стільці потрапляють випадкові люди, які повністю провалили свої попередні напрямки роботи. Галущенко, який розвалив газову систему, не захистив критичну інфраструктуру і хотів купити за 600 мільйонів євро російські атомні блоки – тепер буде добивати Міністерство юстиції. Шмигаль, який розповідав нам про «збудовану на 100% третю лінію укріплень», сьогодні переходить до нової посади — міністром оборони. А як він збирається там працювати? Як він буде дивитися в очі військовим, яким Уряд за його керівництва два роки «губив» сотні мільярдів на зарплати, допускав схеми з яйцями по 17, неотриманими на фронті снарядами та закривав очі на ряд інших корупційних скандалів?!У влади настільки мала лава запасних, що вони вирішили об’єднати міністерства лише для того, щоб поставити «своїх». Наприклад, Міністерство економіки, аграрної політики та екології — три абсолютно різні сфери! Вони не тільки зменшили кількість міністерств – вони знизили до нуля і так їх невисоку ефективність! Це не перезавантаження. Це симуляція змін. І чесно — складно уявити, як такий уряд зможе щось виправити. Бо поки він сам є частиною проблеми, а не її вирішенням!

Відставка Шмигаля – лише перший крок. Ми вимагаємо відповідальності!  Рівно місяць тому, 13 червня, я ініціював відставку уряду Шмигаля. Цей крок наша команда “Розумної Політики” вважає вкрай важливим та необхідним. Терпіти управлінську некомпетентність, бездіяльність і халатність далі — означає створювати пряму загрозу для держави. З огляду на те, що відбувається з фортифікаціями на фронті, в державних фінансах, в економіці, в соціальній сфері – це єдина можливість відновити державний контроль над ситуацією. Сьогодні президент запропонував кандидатуру пані Свириденко на посаду прем’єр-міністра. По-перше, це не входить до повноважень глави держави, і гарант мав би про це знати. А по-друге, це не про зміну підходів, а чергове переставляння ліжок. Ми ініціюємо заслуховування звіту міністрів чинного уряду, яких відправлятимуть у відставку. Також вимагаємо окремого, а не «пакетного» голосування за призначення кожного нового міністра.  Усі кандидати на урядову посаду мають представити чітку публічну програму дій – з конкретними термінами, відповідальністю та орієнтацією на результат.  Україна не витримає ще одного уряду без плану і без спроможності діяти!

Від розкриття банківської таємниці до створення поліції думки: межа стираєтьсяФінансова диктатура, або «Великий Брат з податкової дивиться за тобою». Це вже не метафора, а реальність, яка дедалі більше нагадує «1984» Орвелла.У владі відкрито обговорюють повне розкриття банківської таємниці: хочуть бачити всі ваші рахунки, платежі, витрати — без рішення суду, без підстав, просто за бажанням податкової.Кожного українця хочуть перетворити на об’єкт для нагляду. Це не боротьба з офшорами, не пошук корупціонерів — це бажання держави контролювати кожного.І це тільки початок. Далі — обмеження свободи слова, пересування, думок. Потім з’явиться і поліція думки. Фактично ми прямуємо до тоталітарного режиму — у фінансовому вимірі.Найбільше насторожує, що Гетманцев уже запевняє: «у цьому скликанні парламенту цього не ухвалять». Але ми вже знаємо, як усе працює. Те саме говорили перед запровадженням нових податків. Те саме було з посиленням мобілізації. Так само — з усіма поганими законами, які прийняла Верховна Рада дев’ятого скликання.Тому будемо боротися, щоб у нашій країні не з’явився «великий брат», здатний зруйнувати і державу, і український народ.

Консервація бідності від Шмигаля. Бюджетна декларація уряду — це не стратегія розвитку, а пам’ятник безпорадності⁉️9,7% — офіційний прогноз інфляції. 15,9% — за фактом у червні. А що з прожитковим мінімумом? Його обіцяють підняти аж на 260 грн — до 3288 грн у 2026 році. Пенсіонерам «дарують» 203 грн доплати. Зарплатня — зросте на 680 грн. А мінімалка у 2026 році становитиме 8688 грн. Це все — в країні, яка третій рік у війні.Замість того, щоб підтримати наш законопроєкт Nº 13214 і підняти мінімальну пенсію вдвічі — до 4760 грн — уряд вперто «економить» на найбідніших.Ми показали, де взяти гроші:• «вовина тисяча» — 144 млрд грн,• фінансування партій — 3 млрд,• утримання Офісу Президента — 1,8 млрд,• марафон — 1,5 млрд.Цього вистачає, щоб підняти пенсії 1,7 млн громадян. Але уряд воліє роздавати подачки — бо не збирається жити з цим бюджетом. Вони знають: до 2028-го їм не дотягнути. І вже сьогодні економлять на військових, медиках, вчителях — і прикривають це фальшивими звітами про «оборонні лінії».Цю декларацію треба не ухвалювати, а залишити як надгробок цього Кабміну. Саме тому ми ініціювали відставку уряду Шмигаля — і будемо наполягати на цьому до кінця. Дякую кожному, хто нас підтримав.

Перш ніж піти, Уряд Шмигаля повинен відзвітувати – це відповідальність Стефанчука Уряд необхідно змінювати. «Розумна політика» ініціювала цей процес і, сподіваюсь, у найближчі тижні його фіналізують. Відставка – це добре, але не панацея. Бо усім відомо, що буде далі. «Відпрацьованих» міністрів тихо звільнять, відпустивши жити їхнє найкраще життя. Жодної відповідальності за неефективність, згаяний час і економічну кризу для них не передбачено. Навпаки комусь дадуть нову посаду, в іншому – розгледять хист до дипломатії. Їхніх наступників призначатимуть пакетом – як на ринку, коли недоброчесний продавець разом зі свіжими овочами впарює гнилі. Уряд Шмигаля пʼять років проїдав кошти платників податків. Українці оплачували їхні зарплати, відрядження, костюми. Міністри зобовʼязані бодай відзвітувати перед громадянами, і «Розумна політика» вимагатиме від них це зробити. Хоча вимагати мав би голова Верховної Ради Стефанчук. Це взагалі-то його робота – викликати урядовців «на ковер», контролювати, щоб вони звітували з трибуни і відповідали на запитання народних депутатів, які представляють в Раді громадян України. І якби спікер виконував свої обовʼязки, українці мали б змогу почути від Шмигаля і його підлеглих відповіді на питання. Одне з них звучить та: ваш бюджет на армію із діркою у 450-500 млрд грн – це наслідок профнепридатності чи диверсії?

Врожай падає, ціни ростуть. В Уряда замість рішень — нарікання на погоду Прогнози на врожай в Україні погіршуються. По зернових цьогоріч очікується мінус 10%, олійних – мінус 5%. Аграрії втратять гроші, держава не дорахується валютної виручки, українці збідніють, бо ціни на базові продукти продовжать рости. Синоптики від Уряду знайшли «залізне» виправдання – несприятливі погодні умови. Квітневі заморозки, може, й форс-мажор, але що урядовці зробили для мінімізації втрат і підтримки виробників? Спрямували гроші з розмінування полів на «вовину тисячу». Не змогли домовитись із ЄС про пролонгацію «економічного безвізу». Знову підняли податки. Знову не знайшли відповідей на одвічні запити аграріїв на доступні кредити, гранти на розвиток справи, компенсації за придбання техніки, страхування воєнних ризиків. Хто тут винен? Напевно, дощовий червень. Щоб дрібний і середній агробізнес продовжував працювати, а українці не віддавали останні гроші в супермаркетах, держава має підтримувати виробників. Розробити комплексну програму відбудови зерносховищ, елеваторів та іншої понівеченої с/г інфраструктури. Дати пільги і кошти на розвиток. Розширити нарешті бронювання – поля скоро нема кому буде обробляти! Продовольча безпека зараз – топ-тема глобального порядку денного. Україна історично ключовий гравець на цьому ринку. Нехтуючи проблемами агріїв, ми ризикуємо втратити цей потенціал. І погода тут ні до чого. Справа в інертності, безвідповідальності і політичній короткозорості.

«Перезавантаження» Уряду під загрозою зриву! Навіть погодившись із необхідністю змінити кадровий склад Кабінету Міністрів влада робить все, щоб «усе по-новому було, як по-старому». Така зміна уряду не призведе до нічого, окрім пересування ліжок і заміни окремих обличь. Голосування за відставку чинного Кабінету Міністрів прогнозовано перенесено з 7го липня на 15те. Це робиться не для того, щоб забезпечити прозору парламентську процедуру, дати час урядовцям, що йдуть, підготувати звіти перед суспільством, а новим кандидатам – виробити програми дій. Це просто затягування часу і очевидна спроба «заговорити питання». Але для нас кожен день важливий, тому що поки цей уряд продовжує працювати, означає втрату часу і нашого майбутнього. Чим швидше ми відправимо Кабмін у відставку, тим швидше з’явиться шанс змінити тренд падіння в глибоку прірву, до якої нас довели Шмигаль і його оточення.Вимога про відставку уряду спричинена не тільки очевидною недбалістю окремих виконавців. Для такого рішення багато причин. Це провал всієї соціально-економічної політики, який призвів до зростання цін, падіння рівня життя населення, спровокував кризові явища в промисловості та уповільнення зростання ВВП. Це спротив реформам і корупція, що укорінилась в урядових кабінетах і послаблює обороноздатність нашої країни. Це абсолютна байдужість урядовців до запитів простих людей, пенсіонерів, переселенців, ветеранів, всіх тих, хто захищає і працює для України. Замість того, щоб докорінно змінювати політику влада ,як завжди, намагається влаштувати пусту за суттю pr-кампанію: змінити на посадових стільцях таблички із прізвищами. Але економіка воєнного часу - це не серіал, і такі комедії можуть призвести не до росту рейтингу, а до краху економіки. «Розумна Політика» буде добиватись, публічного звіту від всіх членів Уряду. Проведення голосування за кандидатуру кожного міністра окремо і тільки після презентації програми дій. Жодних «пакетних голосувань». Будем озвучувати свої вимоги до уряду в цілому і до претендентів на міністерські посади. Суспільство вимагає нової, відповідальної політики, а не заміни декорацій!

Оборонна промисловість має працювати на повну. Навіщо влада її стримує⁉️Наш ВПК має величезний потенціал, а українські виробники зброї – одні з найсильніших у світі. Те, що створюється сьогодні в Україні, раніше взагалі не вироблялося. Але замість того, щоб розширювати виробництво, влада штучно його обмежує.Одна з головних проблем, які сьогодні існують у цій сфері – це заборона на експорт озброєння. Аргумент про те, що в нас триває війна і все, що вироблено має йти на фронт, – справедливий. Але держава не викуповує цю продукцію в повному обсязі! Тому механізм має бути простим і ефективним: виробили певну кількість дронів – держава купила частину на фронт, а решта пішла на експорт. Результат – нові робочі місця, податки, розширення і масштабування бізнесу, вихід наших виробників на світову арену, валютна виручка і покращення сальдо платіжного балансу. Звичайно, має бути жорсткий контроль, щоб зброя не доїхала до росії та її країн-сателітів. Такі дії – не альтернатива допомозі партнерів. Але це основа нашої здатності тримати удар самостійно. А ще – наша точка росту і зараз, і після війни.

Звітувати перед народом, а не Офісом! Процедура звільнення і призначення міністрів має бути прозорою! Саме для цього ми з колегами з різних фракцій зареєстрували законопроєкт № 13407. Він передбачає низку змін, які дозволять унормувати процедуру звільнення і призначенням міністрів та інших посадовців. Він чітко передбачає, що перед звільненням міністри мають звітувати у Парламенті – не для депутатів, а перед українським народом. Ця норма формально існує, але її регулярно ігнорують. Тому ми пропонуємо її зафіксувати в законі. Щоб Кабмін не міг далі відверто і зневажливо ігнорувати людей, уникати відповідальності і просто не з’являтися у Парламенті на запрошення депутатів.Дуже зручно: зарплати – отримують, авто, кабінети, держдачі – користуються. А от пояснити з трибуни Верховної Ради, що вони зробили для держави, – «немає часу». Звітність перед народом для них – зайва опція. Так не має бути! Державний менеджер має показати результат. Якщо його немає – піти. Не по-тихому, а з поясненням. І щоб більше не виникало можливості «попрацювати» за державний рахунок без жодної користі для країни!Законопроєкт містить ще одну важливу норму, яка не дасть керівництву Ради маніпулювати і протягувати голосування за «кота в мішку». На вимогу двох депутатських фракцій чи груп голосування за кожного міністра буде відбуватися індивідуально і персонально. Не пакетом, не «всіх гуртом», а конкретно: хто ти, що зробив, чи гідний працювати на посаді? Щоб в одному списку не пройшли дійсно професіонали і ті на кому клейма ніде ставити. Україна потребує змін і відповідальних рішень. Настав час припинити гру в «Уряд-невидимку» і запровадити справжню відповідальність – публічну, фахову, персональну.

Наша безпека — наша відповідальність. Україна має не просити захисту, а створювати його сама!Допомога наших міжнародних партнерів дійсно є дуже цінною, і без неї ми навряд чи вистояли б усі ці роки повномасштабної війни. За це – величезна подяка. На Гаазькому Саміті НАТО лідери запевнили в підтримці України до 2035 року, у тому числі у фінансовому й оборонному плані. Це важливо. Але перспективи членства України в Альянсі немає. Ще з часів Бухарестського саміту 2008 року, де Україна так і не отримала План дій щодо членства в НАТО, у нас прийнято покладати великі надії на такі заходи. Але замість того, щоб діяти і запропонувати свій план, українська влада знову повертається до улюбленого заняття – пасивно чекати і сподіватися на диво. Плану «B» – немає. Плану «C» – тим більше. У влади є лише один план: стояти під зачиненими дверима НАТО і чекати поки нас запросять. На цей Саміт Україна мала їхати не лише з проханнями. А з пропозиціями. Конкретними. Реалістичними. Стратегічними.Це План створення системи безпеки в Європі з чітко прописаними на папері алгоритмами стримування і реагування на нову агресію, стратегія розвитку військово-промислового комплексу. План дій із виконавцями, строками, відповідальністю.Це був би інший рівень розмови. Не прохання – а партнерство. Крок до реальної безпеки – від країни, яка вже бореться і платить за це найдорожчим.