Присутність картвелів (грузинів) у Криму відома ще з Середньовіччя, коли вони активно долучалися до торговельних шляхів, що пролягали через чорноморські порти. Їхня участь у морській торгівлі, а також, можливо, місіонерська діяльність та культурний вплив Візантійської імперії, сприяли ранній появі грузин на півострові.Серед християн, виселених російською армією у 1778 році з Криму, було 219 картвелів. У 1782 році у Надазов'ї кримські картвели і волохи, вихідці з Бахчисарая, Кєфє (Феодосії), Карасувбазара (Білогірська), Кєзлєва (Євпаторія) та ряда сіл, заснували село Гнатівка, зараз Старогнатівка. Село також мало назви Ґюрджі та Грузинська слобода.Сучасна картвельської громада у Криму з'явилася після російської анексії Кримського ханства у 1783 році. За переписом 1897 року у Ак'ярі (Севастополя) мешкало 125 картвелів, у Кєричі 58 і 11 в Акмєсджиті (Сімферополі).За переписом 1926 року в Криму мешкав 201 картвел, за часи совєтівїхня чисельність зростала і дійшла до 1774 осіб за переписом 2001 року.З відновленням незалежності України сформувалася Кримська грузинська громада, яка на початку 1993 року налічувала 740 осіб і мала відділення у Кєричі, Кєфє та інших містах, а в Кєзлєві діяла спільнота Ертоба ("Єдність").