🎨 Мистецький шлях об’єднує таланти!Департамент реалізації гуманітарної політики Херсонської обласної державної адміністрації запрошує талановитих українців до участі в *Міжрегіональному багатожанровому творчому фестивалі «Мистецький шлях»* .Фестиваль покликаний підтримати творчі колективи та окремих виконавців, відкрити нові імена, сприяти розвитку мистецького потенціалу й об’єднати українців через культуру.До участі запрошуються учасники без вікових обмежень у таких номінаціях:
🔹 вокал;
🔹 хореографія;
🔹 інструментальний жанр;
🔹 театральне мистецтво та художнє читання;
🔹 дизайн та образотворче мистецтво;
🔹 декоративно-ужиткове мистецтво;
🔹 оригінальний жанр.Участь у фестивалі безкоштовна.
📅 Відбірковий тур відбудеться *13 червня 2026 року у Львові*.
📩 Заповнені анкети необхідно подати *до 7 червня 2026 року* на електронну адресу: *
[email protected] з позначкою «Анкета на фестиваль».*
📎 Анкета та положення фестивалю:https://drive.google.com/drive/folders/1cuu5ghAGnigTZGlD2TXuSUdAYPbKzOyW?usp=sharingДолучайтеся до «Мистецького шляху» — творімо, підтримуймо одне одного та єднаймо Україну мистецтвом!
Коли в тоталітарних державах приходять до контролю над суспільством — вони майже ніколи не починають із танків.Вони починають із культури.Із того, що люди читають.Якою мовою говорять.Чиї пісні знають.Кого вважають «великими».Які пам’ятники стоять у центрі міст.Тому питання деколонізації — це не про «заборонити мистецтво».І не про ненависть до книжок чи музики.Це про те, що культура формує уявлення людини про норму, авторитет і власну ідентичність. Якщо покоління виростає виключно в чужому культурному полі — воно поступово починає дивитися на себе чужими очима.Саме тому імперії завжди просували свою культуру на підконтрольних територіях. Не лише армію чи адміністрацію — а мову, символи, літературу, пантеон «великих людей».Це створює відчуття: центр культури — десь там, а місцеве — другорядне.Україна проходила через це століттями. Українську мову обмежували, українські книжки забороняли, українських митців репресували. Водночас російська культурна присутність подавалася як «загальна», «вища» або «обов’язкова».Тому коли сьогодні прибирають символи російської імперської присутності — це не стирання історії.Історію якраз потрібно знати.Але державні символи й пам’ятники — це не архів. Це відповідь на питання: кого суспільство хоче бачити своїм моральним і культурним орієнтиром у публічному просторі.Тоталітарні системи добре розуміють силу культури.Саме тому вони так бояться власної — незалежної — пам’яті, мови, музики, літератури й мистецтва.
🔬 Сьогодні — День науки 🔭Кілька фактів про науку, які звучать як фантастика, але це перевірені речі:• Людський мозок виробляє достатньо електричних імпульсів, щоб запалити маленьку лампочку.Щоправда, підключати себе до подовжувача не треба 😉• У космосі є гігантська хмара спирту 🥃У сузір’ї Орла астрономи виявили молекулярну хмару, де міститься етиловий спирт. Її розміри — сотні світлових років.• Восьминоги мають три серця.Два качають кров до зябер, одне - до решти тіла. А ще їхня кров синя через вміст міді 🐙• Банани трохи радіоактивні.Усе через природний калій-40. Небезпеки немає: щоб отримати шкідливу дозу, довелося б з’їсти мільйони бананів 🍌• На Місяці є «місячні землетруси».Їх фіксували прилади, залишені місіями «Аполлон». Деякі коливання тривали понад 10 хвилин 🌙• Людське тіло світиться.Науковці з Японії зафіксували дуже слабке біологічне світіння людської шкіри. Просто наші очі його не бачать 😇• Мед не псується тисячоліттями.Археологи знаходили їстівний мед у давньоєгипетських гробницях 🍯• Дерева «спілкуються» між собою.Через грибні мережі під землею вони можуть передавати поживні речовини й навіть сигнали небезпеки 🌳Наука — це не лише формули, лабораторії й складні слова. Це спосіб ставити питання до світу й не боятися шукати відповіді 🧪
⚡️ російська пропаганда знову дістала з шафи старий пилючний фейк про «секретні біолабораторії НАТО» в Україні.▫️ Цього разу фантазією відзначився гауляйтер окупованої частини Херсонщини володимир сальдо. Він заявив, що в Херсоні ще у 2011 році нібито працювала «таємна лабораторія НАТО» на базі санепідемстанції.▫️ Проблема таких історій незмінна: доказів немає. Узагалі. За всі роки російська пропаганда так і не показала жодного підтвердження існування цих «секретних лабораторій». Зате регулярно з’являються «анонімні інсайдери», «секретні джерела» й люди, які «все бачили», але чомусь виключно у телеграм-каналах та ефірах роспропаганди.🧪 Проте є одна така лабораторія, яка реально працює на деокупованій частині Херсонщини у сфері боротьби з дезінформацією — це наш проєкт «Антидот» 😉 Тут роблять щеплення від фейків, інформаційних маніпуляцій та страшилок про «секретні об’єкти НАТО під кожним кущем».❗️ У проєкті «Антидот» ми постійно наголошуємо: будь-яка гучна заява потребує доказів. Якщо замість фактів вам показують емоції, крики, «секретні дані» без підтверджень і нескінченні теорії змови — перед вами не розслідування, а пропаганда.▫️ Старі фейки росія запускає знову і знову з однією метою: налякати людей, створити хаос і виправдати власну агресію. Але погано вигадана страшилка доказом не стає, навіть якщо її повторити сто разів.Джерело: Центр протидії дезінформації.
Inglourious Basterds —дивне й дуже влучне поєднання реального жаху Другої світової, історій про переслідування євреїв і фантазії режисера про покарання нацизму.У фільмі є сцени, які напряму відсилають до реальних історій. Наприклад, переховування єврейської родини під підлогою будинку — подібне справді відбувалося по всій окупованій Європі. Люди роками ховали євреїв у підвалах, на горищах, у коморах, ризикуючи власним життям.Але далі Тарантіно свідомо відходить від історичної точності. Він створює альтернативну історію, у якій кіно стає зброєю, а нацистські лідери отримують покарання, якого в реальності багато хто так і не дочекався.Саме тому «Безславні виродки» працюють не як історичний фільм, а як емоційна реакція на зло, яке людство досі не може осмислити до кінця.Минуло багато десятиліть після Другої світової війни, але тема нацизму, Голокосту й людської жорстокості досі повертається в книгах, фільмах, музиці та мистецтві. Мабуть тому, що нормальній людині важко змиритися з думкою, що таке взагалі стало можливим.І водночас ці історії постійно нагадують про інше: навіть у найтемніші часи знаходилися люди, які обирали не страх, а спротив. Не байдужість, а допомогу. Не мовчання, а людяність.
Під час обстрілів тварини справді можуть переживати сильний стрес: у них надчутливий слух, вони відчувають вібрації, зміни запахів, напругу людей поруч 🐾Ветеринарні біхевіористи та міжнародні зоозахисні організації радять не лише “заспокоювати”, а створювати передбачуване безпечне середовище.Що рекомендують фахівці:• Не карати за реакцію страху.Якщо кіт ховається, собака тремтить, скавчить, ходить за вами, відмовляється від їжі чи робить “калюжі” — це реакція нервової системи, а не “погана поведінка”.• Зробити “укриття” для тварини.Навіть удома. Це може бути: — переноска з відкритими дверцятами— кут під ліжком— ванна кімната— коробка з пледом— місце без віконВажливо: тварина має сама обирати це місце.• Додати знайомі запахи.Плед, футболка господаря, лежанка, іграшка — запахи стабілізують нервову систему тварин.• Не змушувати “бути хороброю”.Не витягувати кота з-під дивана й не примушувати собаку “дивитись, що нічого страшного”. Для тварин це не працює.• Говорити спокійним голосом.Тварини добре зчитують стан людини. Рівний голос і повільні рухи працюють краще, ніж метушня.• Закривати вікна й штори.Це трохи зменшує шум, спалахи та вібраційний ефект.• Білий шум або фоновий звук можуть допомогти.Вентилятор, очищувач повітря, спокійна музика, телевізор на низькій гучності іноді пом’якшують різкі звуки вибухів.• Підготувати тривожний набір для тварини.Вода, корм, ліки, повідець, переноска, документи, серветки, запасний наповнювач.• Якщо тварина перестала їсти, має панічні атаки, агресію або самотравмування — потрібен ветеринар.Іноді під час війни тваринам справді призначають протитривожні препарати. Але лише ветеринарний лікар.😽 Що окремо радять для котів: — не дивитись їм прямо в очі під час паніки— не брати силоміць на руки— залишати доступ до схованок вище рівня підлоги.🐶 Для собак: — у момент вибухів краще короткий повідець і контроль, навіть удома— деяким допомагає “тиснучий” одяг типу anxiety vest— важливо не підсилювати паніку хаотичним жалісливим тономОзнаки хронічного стресу у тварин: — постійне вилизування— випадіння шерсті— відмова від гри— порушення сну— надмірна вокалізація— агресія або апатія— проблеми з туалетомБережімо своїх 🐈🐕
Хто стоїть за артистом, якщо ти знаєш пісні, але не знаєш обличчя? У час, коли музика дедалі частіше приходить до слухача через телефонний екран, такі історії трапляються все частіше. Одна з них — проєкт MATVIK.MATVIK — український незалежний музичний проєкт, який існує переважно в цифровому просторі. У відкритих джерелах немає докладної біографії, публічних інтерв’ю чи концертної історії. Саме тому MATVIK радше сприймається не як класичний “зірковий образ”, а як сучасний авторський формат, де головне — сама музика.На офіційному YouTube-каналі проєкт подається як авторський. У релізах вказано, що текст, музика та виконання належать автору. Тобто перед нами не випадкова збірка треків, а послідовна музична робота з власним стилем.Серед пісень MATVIK — «Без навігатора», «Місто звучить», «Мені і так норм», «Останній день весни», «Моя мадам», «В любу погоду», «Мало вогню». Уже самі назви задають напрям: міський ритм, особисті стани, стосунки, пошук себе, щоденні емоції.Звучання проєкту тяжіє до сучасного попу з електронними елементами. Без перевантажених аранжувань, із прямою мелодією та акцентом на настрої. Це музика, яка не вимагає великої сцени, щоб знайти слухача.Особливість MATVIK у тому, що проєкт розвивається без традиційної медійної моделі. Немає гучних телешоу, скандалів чи нав’язливої присутності в новинах. Є релізи, платформи, аудиторія, яка знаходить музику сама.Сьогодні це вже окремий тип артиста: не обов’язково публічна персона, а радше голос і пісні, що живуть у стримінгах і навушниках.І, можливо, саме в цьому головна прикмета часу: спочатку ти чуєш музику — а вже потім питаєш, хто це був? https://youtube.com/@matvikofficial?si=UvKO1_S8YXkTgioz
Інформаційна токсичність. Вона насправді буває не лише ворожою...Вона може бути й “своєю”, знайомою, з правильними прапорами й правильними словами. Саме тому її важче помітити.Одна з ознак — не критика як така, а нав’язлива концентрація на одній людині, темі або “винному”.Коли канал, блогер чи спікер:постійно шукає ворогів усередині;емоційно “розганяє” конфлікт;не аналізує, а буквально полює;повторює одні й ті самі прізвища й претензії;не допускає сумніву чи складності;вимагає від аудиторії ненавидіти разом із ним.Це не завжди означає “проплачено”. Але це завжди означає, що вами намагаються керувати через емоцію — злість, страх, презирство або відчуття “ми проти них”.Особливо небезпечний момент — коли людина починає отримувати задоволення не від фактів, а від самого процесу публічного знищення когось. Тоді інформація стає не джерелом знань, а емоційною залежністю.Кілька простих перевірок для себе:Після цього контенту ви краще розумієте ситуацію — чи просто злитесь?Вам дають факти — чи лише інтонацію й натовп у коментарях?Є різні точки зору — чи тільки “хто не з нами, той ворог”?Автор іноді визнає помилки — чи завжди абсолютно правий?Після перегляду хочеться думати — чи негайно когось ненавидіти?І дуже важливе: відписатися — не слабкість і не “зрада”.Це інформаційна гігієна.Не обов’язково сваритися, щось доводити чи вступати в бій. Якщо контент:виснажує,викликає постійну тривогу,затягує в агресію,робить вас жорсткішими,змушує жити в режимі нескінченного скандалу —його можна просто прибрати зі свого поля.Бо увага — це теж ресурс. І за неї зараз борються всі.
Фільми про мам 🎬• Throw Momma from the Train «Скинь маму з поїзда». Комедія з Danny DeVito та Billy Crystal, де мама — це окремий жанр катастрофи. Абсурдний гумор, дивні плани)• The Guilt TripСин їде у подорож із мамою. Уже звучить як випробування 😅Barbra Streisand тут геніальна — турботлива, нав’язлива, смішна й дуже впізнавана.• Bad MomsКомедія про мам, які втомилися бути «ідеальними». Хаос, сарказм, вино, дитячі свята на межі зриву й багато моментів у стилі: «та ну його все».Є ще продовження — A Bad Moms Christmas.• Serial MomКультова чорна комедія від John Waters. Зовні — ідеальна домогосподарка. Насправді… краще не сваритися з її родиною 😄 Дуже дивне кіно...• Mamma Mia!Тут мама — це вже море, літо, ABBA і суцільний музичний антидепресант.Не про «ідеальну матір», а про живу людину зі своїм минулим і пригодами.• Freaky FridayМама й донька міняються тілами. Класична комедійна схема, яка досі працює. Особливо якщо колись було: «ти мене не розумієш!» 🙃• MommyНе комедія, але дуже сильний фільм про складну любов матері до сина. У списку — як виняток.Xavier Dolan зняв його у 25 років.• Mrs. DoubtfireФормально історія більше про батька, але образ мами тут дуже життєвий — жінка, яка просто втомилася тягнути все сама. І так, Robin Williams там неймовірний.• MermaidsДуже теплий і трохи божевільний фільм про маму, яка постійно змінює життя, міста й правила гри.Молоді Cher, Winona Ryder і Christina Ricci.• Everything Everywhere All at OnceНе зовсім комедія, але шалена, смішна й дуже людяна історія про маму, втому, родину й паралельні всесвіти. І про те, що інколи мама теж просто намагається не розвалитися 🥟
🌰 У Херсоні зараз квітнуть каштани. І є в цьому щось дуже вперте й живе: місто може бути втомленим, тривожним, але каштани все одно виходять на своє весняне чергування 💖Кілька цікавих фактів і міських історій про каштани:— У багатьох країнах каштан вважали деревом захисту. Його плоди носили в кишенях “на удачу” або клали біля дверей дому. У Британії досі є люди, які носять каштан як маленький талісман “від негараздів”.— Наші міські каштани — це переважно кінський каштан, а не їстівний. Назва пішла ще з часів Османської імперії: колись вважали, що його плоди допомагають коням від утоми після довгих переходів.— У народних прикметах рясне цвітіння каштанів означало тепле літо. А якщо дерево зацвіло дуже рано — чекали спеку.— Суцвіття каштанів називають “свічками”. І коли дерева стоять у цвіту, складається враження, ніби місто ввечері запалило тисячі маленьких канделябрів.— У Женеві є офіційна традиція: спеціальна людина щороку фіксує день, коли на “головному каштані” міста з’являється перший листок. Це вважається символічним початком весни. Іноді через теплу погоду дерево помиляється й розпускається навіть восени — такі випадки теж записують в історію міста.— У Франції каштанові алеї часто називали “деревами прогулянок і розмов”. У старих паризьких фільмах каштани постійно з’являються у сценах зустрічей, випадкових знайомств чи довгих вечірніх розмов.— Є стара міська звичка: підбирати перший каштан, який упав восени, й загадувати бажання. Особливо якщо він гладенький, блискучий і без тріщин.— Каштани дуже добре витримують міське середовище: пил, вихлопи, шум і спеку. Тому їх так багато саме у великих містах. Це дерево буквально створене для того, щоб триматися.І, мабуть, саме тому цвіт каштанів завжди трохи схожий на нагадування: весна все одно приходить 💖
TGLIST.COM.UA
