Період XVII-XVIII ст вважається розквітом кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва. При ханському дворі діяли цехи ткачів та вишивальників. Частину продукції також експортували у країни Середземномор’я та Малу Азію. Кримськотатарське мистецтво має унікальний характер, оскільки успадкувало багатовікові традиції культури давніх народів які населяли Крим і які взяли участь в етногенезі кримських татар, і поєднує тюрко-ісламські та європейські форми. Анексія Криму російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація, криза, викликана суспільно-політичною ситуацією і страшним голодом у Криму 1921-1922 роках — все це призвело до занепаду традиційних видів кримськотатарських ремесел. Серед видатних майстринь-вишивальниць кінця ХІХ — початку ХХ ст. — Шерфе Меджитова, Гумгум Джамбайська, Сальхе Барі, Фатьма Алієва, Фатіме Чубар. Одними з найталановитіших майстрів народної вишивки були Сеід-Абдула Озенбашли та Айше Мамбетова. Після приходу радянської влади в Криму були започатковані артілі кримськотатарської народної вишивки. В євпаторійській артілі у 1928 році проводила навчання мистецтву декоративного шиття народна художниця-майстриня Адавіє Ефендієва. А у 1930 році була інструктором вишивки в артілі “Eski örnek”.Адавіє Ефендієва (крим. Adaviye Efendiyeva) народилась 1879 року в Євпаторії. З ранніх років мистецтву вишивки та ткацтва її навчала бабуся. За верстат для вишивки (крим. kergef) вперше сіла у віці 12 років, а через 4 роки батько купив їй ткацький верстат (крим. toquma tezyası). Для навчання дочки він найняв майстра з ткацтва.Адавіє Ефендієва є автором понад 200 орнаментальних композицій. З 1935 року активно брала участь у художніх виставках, а вироби з її орнаментами експонувалися у Європі та США. До 1937 року Адавіє Ефендієва створила понад 500 орнаментів. Серед її творів — скатертини, весільні рушники, пояси з візерунками. Сама Адавіє ханим про свої композиції говорила так: “Мої орнаменти — мої думки”. Ескізи та малюнки Ефендієвої зберігаються у фондах Центрального музею Тавриди.На жаль, Адавіє Ефендієва не пережила депортацію і померла 1944 року неподалік Самарканда (Узбекистан).
КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ — одна з найбільших трагедій в історії кримськотатарського народу.17 квітня 1938 р. в Акмесджиті (Сімферополь) більшовики після звинувачення в націоналізмі розстріляли найвизначніших представників кримськотатарського народу — письменників, істориків, педагогів, етнографів, видавців, громадських діячів, художників. Метою розстрілу було знищення інтелектуальної частини кримськотатарського народу. Фактично, у той день убили практично всю інтелігенцію півострову, точна кількість яких досі не відома.Початковою точкою став арешт та розстріл Велі Ібраїмова навесні 1928 р. Після цього розпочались переслідування по справі “Milliy fırqa” (“Національна партія”). Протягом 1932-1936 рр було затримано багатьох культурних та громадських діячів. Масові арешти розпочалися 1936 р. 20 жовтня було схоплено письменника Джафера Гафарова, наступного дня, публіциста Якуба Мусаніфа. У січні 1937 року на Кавказі був заарештований Бекір Чобан-заде, 5 квітня заарештований Асан-Сабрі Айвазов, через кілька днів Осман Акчокракли, потім поет Абдулла Лятіф-заде, педагог та лінгвіст Абдуль-Керім Джемаледінов. За межами Криму заарештовують і етапують в Акмесджит мовознавця Якуба Азізова, колишнього завідувача ханського палацу-музею Усеїна Боданинського, музейного працівника Ібрагіма Ісмаїлова.Також серед розстріляних були Якуб Аблямітов, Мамут Недім, Яг'я Байрашевський, Сулейман Ідрісов, Февзі Мусаніф, Абдураїм Самедінов, Ільяс Тархан, Сервер Трупчу, Сетджеліль Хаттатов, Білял Чагарі та інші.Сімʼї засуджених також зазнавали переслідувань, подальша доля більшості, на жаль, невідома.Совок хотів знищити національну ідентичність кримських татар і знищував людей, які можуть говорити про неї, досліджувати та поширювати її.
На другому та третьому фото зображена старовинна мечеть в селі Улакли (крим. Ulaqlı, після 1945 р. Глибокий Яр), крім неї в селі до початку XX ст. існувало також медресе (четверте фото). Мечеть та медресе були побудовані за часів першого кримського хана Хаджі Ґерая (1441-1466). Згідно з різними джерелами в Улакли розташовувалася одна з заміських резиденцій кримських ханів (точне місце розташування невідомо), побудована 1654 чи 1665 року Мехмедом IV Ґераєм.До XVIII ст. основну частину населення села становили уруми. У 1778 р. 215 жителів села були депортовані у Приазовʼя, де заснували однойменне село Улакли (Донецька обл.). Відомо, що на момент 1805 р. в селі проживали 74 кримських татар, а в 1926 році 225. Населення було виключно кримськотатарським, проте цікаво скільки з цих людей були етнічними урумами, адже відомо, що чимало християн аби врятуватися від депортації приймали іслам і таким чином ставали частиною кримськотатарського етносу. В травні 1944 р. всі кримські татари були депортовані, і вже у вересні в будинки кримських татар були заселені перші переселенці з Орловської та Брянської областей, а з 1950-х була друга хвиля переселенців з областей України. І вже у 1989 році в селі числилося 568 осіб.
До 1928 року кримські татари використовували арабську вʼязь, яка на мою думку дуже красива, а з 1928 по 1939 рік вже латинську графіку. З 1939 року радянська влада перевела кримськотатарську мову на кирилицю на підставі того, що латиниця “не забезпечувала умов зближення з культурою великого російського народу”, а по факту намагалися зробити все під одну копірку, щоб стандартизувати мови інших народів під російський алфавіт. На мою думку, це було зроблено для того аби інші народи швидше русифікувалися і були відокремлені від західного світу, так би мовити єдина радянська алфавітна екосистема.Відповідно латинську абетку радянська влада заборонила.Кирилицяне передає особливості кримськотатарської мови, зокрема її звуковий склад, орфографію. В кирилиці немає букв які б передавали справжні звуки кримськотатарської мови. Крім того, часто використовуючи кирилицю люди попросту вимовляють словʼянські звуки і таким чином кримськотатарська мова втрачає своє автентичне звучання.Латиниця чудово адаптована до кримськотатарської мови, і великим плюсом є вихід з пострадянського/російського простору.З середини 1990-х почався перехід на латиницю, проте з 2014 року в Криму латиниця де-факто перебуває під забороною, а в школах часто кримськотатарську не вивчають.#qırımtatartili
Зворушлива обіцянка Сабрі Улькера, яку вдалося виконати його сину. Це показує те, що навіть проживаючи десятиліття поза межами Криму, кримські татари намагаються зберегти звʼязок зі своєю землею і завжди памʼятають про свою батьківщину. Незважаючи на те, що родина Улькер вважаються турецькими підприємцями, що і є правдою, вони не забули своє кримськотатарське походження і своїми діями показують свою тяглість до Криму.Девлет-хаджі Ісламбув батьком Сабрі Улькера та останнім імамом мечеті Корбек Джамі (крим. Körbek Cami), що в їх рідному селі Кьорбекюль (крим. Körbekül, укр. Корбек, після 1945 року Ізобільне). Мінарет мечеті зруйнували на початку ХХ століття, а будівлю спалили 1994 року. Пізніше на її місці збудували гідростанцію, яку згодом переробили у громадську лазню і пізніше також зруйнували. Перед смертю Девлет-хаджі Іслам заповів сину Сабрі Улькеру відновити мечеть. Однак він не зміг цього зробити. Тоді цю місію взяв на себе онук — Мурат Улькер (крим. Murat Ülker). Турецький бізнесмен профінансував будівництво мечеті, яке завершилося у 2014 році. При будівництві використовували натуральний мармур та рідкісні породи дерева. Усі написи виконані арабською в'яззю, міхраб (крим. mihrap — ніша у стіні мечеті) та портал на вході до мечеті вкриті сусальним золотом. Мечеть розрахована на 400—500 віруючих. Корбек Джамі вважається однією з найкрасивіших мечетей Криму.
Сьогодні Міжнародний день рідної мови. Кримськотатарська мова - рідна мова корінного народу Криму, мова яка знаходиться під загрозою зникнення. Доказом є те, що багато кримських татар в дорослому віці та кримськотатарських батьків для своїх дітей, вимушені звертатися до послуг репетиторів та вчителів які будуть вчити їх рідної мови, і яких катастрофічно не вистачає.В першу чергу, саме кримські татари повинні розмовляти кримськотатарською мовою. Депортація, знищення культурної спадщини, по факту відсутність можливості отримувати освіту рідною мовою, відсутність умов де людям треба розмовляти виключно кримськотатарською, знаходження багатьох кримських татар поза межами кримськотатарського соціуму через політичні причини та війну які були створені росією, і тд - це фактори які не спонукають кримських татар вивчати/знати рідну мову. На мою думку, мова це один із маркерів ідентичності кримських татар і якщо мова зникне цих маркерів стане менше, що призведе до ще більшої асиміляції.#qırımtatartili
Люди які були заселені в будинки кримських татар, після 1944р, не дуже турбувались про стан житла, адже це все їм було дано задарма. Як результат ті кримськотатарські будівлі які збереглися до наших днів в більшості в жахливому стані.Коли кримські татари почали повертатися в Крим з місць депортації, багато хто зміг знайти власний будинок в якому жили чужі люди. Люди які не заплатили ні копійки, продавали ці будинки справжнім власникам за величезні гроші. Кримські татари не мали можливості викупити своє ж житло, яке у них відібрали. Це змогли лиш одиниці. Більшості яка була не в змозі повернути свій дім, залишалось осторонь спостерігати як там жили чужі люди, які продовжували руйнувати кримськотатарську спадщину.Навіть через стільки років, знаючи наскільки це важливо для кримських татар, люди яким дісталось це житло безкоштовно і які довели його до критичного стану, все одно продовжують спекулювати та наживатися на горі нащадків справжніх власників будинків.Фото: https://t.me/Gayret_Userdiye/502
Мені це скинули і це жахливо. Жахіття полягає в тому, що людина, яка воює за українську державу пише «я не хочу дожити до тих, післявоєнних часів». І я не уявляю, як це боляче воюючи разом з українцями на користь України, чути в свою сторону «та це чорножопі здали Крим».Від оцього «татарва, сєпари, область, депортувати всіх» і тд просто нудить. І в мене складається враження, що якби ми зараз повернули Крим, то кримські татари все одно б залишились «цапом-відбувайлом». Якщо у вашій бульбашці всі підтримують кримських татар — вам пощастило. Треба розуміти, що насправді незрозуміло яка кількість людей вороже налаштована проти кримських татар, а яка підтримує, але якраз радикальна меншість і створює великий вплив на настрої суспільства.Не кожен, хто підтримує кримських татар, розуміє проблеми народу і усвідомлює які наслідки були для кримських татар після їх планомірного знищення. Українці боряться за право жити на своїй землі, за право на існування як етносу, як суспільства зі своєю культурою, мовою та історією, але коли свої права починають відстоювати кримські татари це прирівнюється до сепаратизму. Те що робили і що роблять кримські татари це не сепаратизм, тому що кримські татари не бачать своєї відокремленості від України. Коли кажуть про Кримськотатарську автономію це за замовчуванням означає, що ця автономія існує в складі України.Кожен хоче для свого народу найкращого і це абсолютно нормально.Знаєте, і подібні вислови зі сторони деяких українців нагадують те, як росіян влаштовували українці поки останні у вишиванках танцювали гопак та співали українські пісні, і в принципі були хорошим молодшим слухняним братом, але коли справа дійшла до більш серйозних речей, то українці одразу перестали бути братами, стали маріонетками Заходу, нацистами та зрадниками.
Село Орталан було засноване у Середньовіччя нащадками готів і алан, що змішалися з місцевим населенням. Вперше Орталан згадується наприкінці XIVст.У XVII ст. тут знаходилися два палаци багатих та впливових татарських беїв Ширинських. Проте основне населення було, найімовірніше, вірменським. Є дані, що в селі існувала вірменська церква і кладовище біля неї, але нічого з цього не збереглося. У 1778 р. 406 вірмен були депортовані Суворовим і село було спустошено.Катерина II подарувала Орталан разом із 2,5 тисячами десятин землі своєму камердинеру Зотову.В 1805 р. в Орталан жило 81 кримських татар і 66 греків. В 1864 р. Орталан вважалося татарсько-грецьким селом з 219 жителями, вірменським монастирем та мечеттю. В 1897 р. в селі проживало 182 православних (скоріш за все греків) і 352 мусульманина, тобто кримських татар. У 1926 р. ми вже бачимо дані, що жителями були 361 кримських татар, 173 росіян, 101 грек, 7 українців і 2 німці. 1944 р. кримські татари були депортовані, трохи пізніше депортували ще й греків. Того ж року в село Орталан завезли переселенців з Тамбовської та Курської областей, а на початку 1950-х була друга хвиля переселенців з різних областей України. 1945 р. село Орталан було перейменовано на “Земляничное”.#історіяКриму
Платформа «Всеукраїнська Школа Онлайн» з радістю представляє курс з кримськотатарської мови та літератури для учнів 5-6 класів!👩🏫 Від сьогодні учні та учениці зможуть зануритися у світ кримськотатарської культури через інтерактивні уроки, створені за державними стандартами. Курс містить 140 уроків, які розкривають традиції, звичаї та літературу кримських татар, кожен урок поглиблює знання учнів про неповторну природу Криму та містить читання віршів і творів про півострів.📚 Уроки включають відеоматеріали, тестові завдання та конспекти зі субтитрами.Команда курсу:Методист: Сеїт-Джеліль Абібулла, асистент кафедри тюркології КНУ імені Тараса Шевченка, співавтор підручника «Інтегрований курс для 5-6 класів».Експертка: Сабріє Сластьон, кандидатка філологічних наук, асистентка кафедри тюркології КНУ Шевченка.Вчителі у кадрі: Гульназ Аджигельдієва — викладачка кримськотатарської мови та літератури та Ельвіна Халілова — співробітниця дипломатичного представництва.Разом зберігаємо культурну спадщину! 🌍📖 Поширюйте цю новину, щоб більше людей дізналися про цю чудову можливість!🔗 Посилання на відеоуроки:5 клас6 клас
