Пуртова Анна

💔Реальна ситуація: як отримати виплати, якщо коханий зник безвісти, а батьківство не встановлене?Ти – розумна й красива дівчина, працюєш у міжнародній компанії. У 2021 році зустрічаєш Його, виникає кохання. Ви оселяєтеся разом.2022-й. Починається велика війна. Він іде на фронт, ти залишаєшся вдома – чекаєш. У відпустці ви разом, потім знову розлука. За кілька тижнів позитивний тест: ти вагітна. Дитина бажана!Наступного дня телефонує брат коханого: він зник безвісти. Біль. Порожнеча. Але ти знаходиш сили виносити і народити здорову дитину. Поруч мама й брат коханого. Допомагають у всьому. Але тільки до того моменту, коли ти хочеш встановити батьківство дитини. Просиш витяг з реєстру зниклих і тест ДНК. Спілкування обривається – всі розуміємо, що через гроші.⁉️Що робити?1. Витяг із реєстру зниклих можеш отримати самостійно через запит адвоката. Не треба «просити дозволу» в його родичів.2. Факт спільного проживання доводять: фото, переписка, сусіди, знайомі, перекази між картками.3. Відмову родичів від ДНК-тесту суд розгляне на твою користь. Бо чому відмовляються?Так, за законом «Про соціальний статус військовослужбовця» для отримання виплат у разі його загибелі чи зникнення потрібне свідоцтво про шлюб. Без нього буде важка судова історія. Але в Україні вже є справи, успішно доведені до кінця. Дівчата, боріться за свої права.

Абрикосова кісточкаДвічі цього тижня разом з дівчатами з Патронатної служби я їхала до тих, кого ми чекали так довго. До наших. Вони повернулись із полону в січні.Я дивилася їм в очі, слухала те, що, здається, не можна витримати. Поруч — Гарік Корогодський, дівчата з Патронатної служби, люди, які теж хочуть допомогти. І після зустрічі, я запитала їх — і себе: що було б найстрашніше, якби там були ми?Прочитайте ці історії. А потім чесно відповідайте собі на це питання.1. Полон починається з побиття. Не важливо, хворий ти чи поранений. Б’ють руками, ногами, палицями. Ти не встигаєш зрозуміти, що відбувається, а вже лежиш на підлозі. Черепи розбиті, ребра зламані. Хлопці досі мучаться від постійних головних болів. Ми вже домовилися про обстеження для двох із них на цьому тижні.2. Далі — кожен день. Шикування. І побиття. За нічого. Просто тому, що ти там. Три роки без пауз. Приниження, удари, крики. Пекло, з якого не можна вийти.3. Собаки. Залякування собаками — окремий терор. Ми йшли з лікарні з одним хлопцем, якого звільнили ще в січні. Поряд пробігла дворняжка. Він стиснувся й прошепотів: «Я досі боюся собак…» І ти розумієш, це страх не від тварини. Це — від того, що тебе привчали боятися всього.4. Камери. Металеві двері, крихітне віконце або взагалі без вікна. Може бути й 200 людей у кімнаті, де ніде сісти. Запах поту, страху, бруду. Туалет — просто всередині камери.5. Душ? Раз на місяць. Холодна вода. На все — п’ять хвилин. Воші, клопи, які кусають ночами так, що шкіра стає суцільною раною. Один з хлопців тихо сказав: «Я інколи думав, що клопи з’їдять мене швидше, ніж вони доб’ють…»6. Їжа. Якщо це можна назвати їжею. Каша, риба. Хліб — як свято. Ніяких овочів, ніяких фруктів. Один із наших втратив 50 кг. Від 96 залишилось 46. Дають їсти на дві хвилини. І їжа — окріп. Обпечений рот, голод і біль. Я питаю: «Навіщо так?» Відповідають: «Щоб ще й їжею принизити. Не встиг поїсти — ходиш голодним».Я хотіла привезти солодке. Дівчата з Патронатки сказали: ні. Вони не можуть їсти солодке. Їм потрібне дієтичне, легке. Вони їдять мало. Але хліб — до останньої крихти. Я згадую бабусю, яка після війни сварила мене за недоїдений хліб. Тепер я її розумію.Й абрикосова кісточка.Хлопець розповідає: в каші на сніданок один з них знайшов абрикосову кісточку. Сховав її — думав потім з’їсти. Але їх постійно обшукують. Знайшли. «І що?» — питаю. «Дали двадцять гарячих». Я не зрозуміла. Він пояснює: «Це коли тобі дають по дупі гумовою палицею 20 разів так, що потім ти тиждень сидіти не можеш…» За що? За абрикосову кісточку.І я питаю вас: як це пробачити? Як це забути?Ніяк.Дівчата з Патронатної служби роблять нелюдську роботу. Вони чекають своїх звідти, підтримують інших. Вони підставляють плече кожному, хто повернувся. І я поруч із ними. Разом ми зможемо більше. І я прошу вас: приєднуйтесь. Разом ми зможемо більше. Бо ніхто не заслуговує на те, щоб залишитись наодинці після пекла. У наступному пості я розповім, як саме ми можемо допомогти.А поки — просто уявіть: якби це був я? Якби це був мій син? Мій брат? Мій друг?І дайте собі відповідь, щоб було найстрашніше.

Чи правда, що вік призову знизять до 18 років?Учора ввечері була в компанії друзів, телефон майже не брала до рук, бо неділя, пізно, і я не очікувала жодних новин. Перед тим, як збиратися додому, подивилася телефон — і там купа повідомлень у месенджерах та знайомих: "Чи правда, що вік призову знизять до 18 років?", "Що ти про це думаєш?". Така тривога зрозуміла, і це нормально. Майк Волц — американський політик, військовий та радник обраного президента США Дональда Трампа з питань національної безпеки. Волц має багатий військовий досвід, служив у гарячих точках, таких як Афганістан і Африка.Вчора Волц запропонував, щоб Україна знизила вік призову. За його словами, це важливо для підготовки до майбутніх переговорів із Росією. Він також наголосив, що Україна має "робити більше", якщо хоче зберегти підтримку світу.Чому це не привід для паніки?1. Рішення приймає лише Україна.Жодні заяви іноземних політиків не є обов’язковими для виконання.2. Вік призову вже переглядався.У 2023 році вік призову в Україні знизили з 27 до 25 років. Подальше зниження суперечить прагненню захистити молоде покоління. 3. Президент Зеленський чітко висловив свою позицію, що нестачу зброї не можна компенсувати молодістю мобілізованих. Його слова:"Якщо людина стоїть без зброї, немає різниці, їй 20 чи 30 років. Важливо мати техніку."4. Це лише риторика.Такі заяви Волца — елемент дипломатичної гри, спрямований на міжнародну аудиторію, щоб підготувати ґрунт для майбутніх переговорів, а не є реальними планами, які будуть втілені в Україні. Заяви Волца слід сприймати як елемент дипломатичної гри. Вони спрямовані на міжнародну аудиторію, Чому США роблять такі заяви?• Частина стратегії адміністрації Трампа.Ймовірно, нова адміністрація прагне зменшити витрати США на підтримку України і зробити допомогу більш "збалансованою", залучаючи інші країни.• Виправдання внутрішньої політики США.Пропозиція зниження віку призову в Україні більше спрямована на виправдання американської політики, ніж на зміну реальної ситуації в Україні.Що робити нам?1. Ми вже неодноразово доводили свою силу.Україна неодноразово відстоювала свої інтереси в міжнародних переговорах, навіть там, де ніхто не вірив у наш успіх.2. Фокусуйтесь на головному.Наш пріоритет — це забезпечення армії технікою і підтримка міжнародної коаліції. Зараз ми маємо сильну міжнародну позицію і не піддаємося зовнішньому тиску.3. Тривога через подібні заяви — нормальна, але важливо не панікувати. Це черговий етап у міжнародній політичній грі, але Україна знає, як захищати свої інтереси. Разом ми подолаємо всі виклики! 💙💛