Керівник Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги має бути звільнений.Не «після експертизи». Не «після ще однієї наради». Зараз. Я за компроміси. Завжди. Але не тоді, коли ціна компромісу — життя військового. Бо поки тривали наради і звучали обіцянки — помер поранений боєць.На фото Сергій Кузнєцов, 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада. 9 червня його не стало — в київській лікарні швидкої допомоги. Осколкове поранення. Стабільний стан, при свідомості. Побратими винесли його з поля бою, військові медики зробили неможливе, щоб довезти живим. А далі — рана на спині, якою ніхто не займався. Знеболювальні, які мама купувала за свої гроші — понад 30 тисяч гривень. Вихідні, коли до нього просто ніхто не підходив.Він вижив на фронті. І помер у центрі Києва.Це не одиничний випадок і не «трагічний збіг». Ще у квітні понад 80 служб супроводу Сил оборони вимагали припинити направляти поранених у цей заклад — такого не було за всю велику війну. Комісія, яка перевіряла лікарню, рекомендувала звільнити керівника. Вимагати відповідальності за смерть захисника — це не спекуляція.Це мінімальний обов'язок перед людьми, які віддають за нас здоров'я і життя. Я багато працюю з темою лікування поранених — саме тому, що бачила, як людей втрачають не на полі бою, а в коридорах системи.Заради цього ми ухвалювали закон про маршрутизацію лікування. І я не дозволю, щоб ухвалені рішення розбивалися об байдужість на місцях.Тому моя позиція: — звільнення керівника лікарні та прозорий конкурс на цю посаду; — незалежне і публічне розслідування смерті Сергія Кузнєцова та інших випадків; — персональна відповідальність усіх, чия бездіяльність до цього призвела.Вічна пам'ять Сергію. Співчуття рідним і побратимам.