Ховайтесь, бо лонгрід.В стрічці зайшла мова про державну культурну політику - наприклад, про якісний проукраїнський контент в кіно, книгах, коміксах. Якраз нещодавно про це думав. І знайшов неочікувану пастку.В чому основна проблема, ми знаємо занадто часто патріотичний наратив є єдиною цінністю такої творчості. Воно проукраїнське - і це все, що ми можемо про нього сказати хороше. Що характерно, останні років 15 у наших північних диких небратів та сама проблема.При цьому на захід від нас, в Центральній Європі, є цікаві зразки "як треба". Наприклад, "гуситська" серія Сапковського чи шедевральна чеська гра Kingdom Come Deliverance. Порівняйте з будь-чим, що у нас виходило про козаччину. Чи з російською грою "Смута", від якої навіть заболотна аудиторія плювалась так, що долітало до Сан-Дієго.І не сказати ж, що в нас не вміють робити ті ж відеоігри. Серія Сталкер, наприклад, має культовий статус в усьому світі. Себто як постапокаліпсис - так ми молодці, а як щось хороше про історію - так суцільна киностудія Довженка.І в якийсь момент гри в Kingdom Come я зрозумів, чому.Проблема не в авторах. Проблема в аудиторії. Авторів українського Kingdom Come, української "гуситської серії" чи навіть українських "Трьох мушкетерів" побили б не дуже чистим ганчір'ям українські ж патріоти.Бо всі ці твори - при тому, що буквально зачаровують людей естетикою країни та епохи - представляють країну та епоху не в найкращому світлі. Як, наприклад, вестерни зазвичай представляють Дикий Захід значно більш диким, ніж він був насправді.Ну от самі подивіться. Kingdom Come Deliverance. Головний герой разом з купкою дрібних феодалів з напівбандитським минулим воює проти нормального претендента на престол, щоб зберегти корону за безвідповідальним алкоголіком. Причому "кінець трішки передбачуваний" - з історії ми знаємо, що все одно зрештою нормальний претендент візьме корону собі.Гуситська серія? Там Сілезія взагалі не Польща жодним чином, а більшість польських персонажів - остолоп на остолопі.Про Трьох мушкетерів всі знають. Чотири злочинці-соціопати рятують королеву легкої поведінки від виведення її на чисту воду буквально єдиним патріотом-державником тієї епохи.Секрет в тому, що ідеальні герої і події нецікаві.Цікаві неідеальні герої і неідеальні події. Цікавить зростання персонажів в межах їхньої арки. Або падіння. Цікавлять сумніви і рішення.А коли хтось ставить собі на меті зробити Патріотичний Твір, всього цього нема. Герої від початку ідеальні. Їм змінюватись можна лише в бік зростання крутотені. Сумнівів нема, є чорний, як тухес дракона, ворог, і є героїчна з ним боротьба до перемоги або скону. І маємо на виході фільми 90-х про козаків, комікс "Воля", або кіно про Стуса, де два вертухая у вільний від катування в'язнів час розважаються содомією.А зробиш інакше - поб'ють. Напиши-но історію, в якій українські повстанці чи там гайдамаки ведуть себе так, як в Kingdom Come чи гуситській трилогії веде себе низка позитивних персонажів (наприклад, рублять мирняк, що аж гай гуде) - проклянуть.І я навіть розумію, чому. Ми зараз в такому історичному періоді, коли будь-яка згадка негатива у власній історії збурює людей.Проблема в тому, що - диви вище - без згадки негатива будь-які сюжети будуть виходити пласкими та прісними, що та маца. І нема на те ради.Тож, певно, ще деякий час з хорошими художніми матеріалами у нас ще буде не дуже. Хоча вже ветерани пишуть - так що хтозна, може до переламу ближче, ніж я собі надумав.