Психолог на зв‘язку | Травмообізнаність: що варто знати про психічні травми, щоб їх не лякат...

🖍 Травмообізнаність: що варто знати про психічні травми, щоб їх не лякатися💭 Якщо ми зцілюємо внутрішні рани, то стаємо добрішими людьми і перестаємо множити зло. Ця ідея особливо доречна для опису наслідків психічних травм, які зачіпають як окремих людей, так і великі групи одночасно. В останньому випадку формуються не індивідуальні, а колективні і трансгенераційні травми.🔎 Розберімося детальніше.❗️Психічна травма не обов’язкова завжди і у всіх, коли є складні життєві обставини. Травма має високий ризик сформуватися, якщо: 🔹 є небезпека для життя людини або її оточення (близький контакт зі смертю або потенційною смертю);🔹 є навмисна дія іншої людини/людей щодо поневолення, завдання шкоди, катування чи шантажування тощо;🔹 є відчуття безвиході і безсилля: неможливо ні втекти, ні відбиватися; 🔹 постійна робота з травмою (вікарна травма), для професій екстрених служб чи які присвячені допомозі людям.🟢 Цікаво, що навіть найменші прояви відновлення контролю над ситуацією можуть допомогти людині зменшити вплив травми. 💭 Приклад з сучасної історії (❗️може викликати ранимі почуття).Люди, які перебували в російському полоні, розповідають, як маленькі епізоди спільності та людяності допомогли їм протриматися місяці і роки в найжорстокійшому оточенні і не збожеволіти (наприклад: розділити їжу, заспівати пісню, поговорити пошепки українською, полетіти в думках туди, де добре).🖇 Колективні і трансгенераційні травми, які ми згадали на початку тексту, можна описати як математичну метафору:Великий травмівний вплив✖️ помножити на неможливість оплакати, відгорювати, опрацювати отриманий досвід;➕ додати участь іншої людини/людей в завданні цієї шкоди;🟰 дорівнює висока імовірність передачі цього досвіду наступним поколінням у вигляді: страхів, гніву, болю, неусвідомленості, побутової жорстокості і дріб’язковості, проблем з побудовою стосунків, несміливістю жити своє життя та інших симптомів психічного болю.📖 Тобто трансгенераційна травма найчастіше стає продовженнями однієї або кількох колективних травм.🫶 Люди часто лякаються слова «травма». Буває, вживають узагальнені ярлики «та ти травмований/на» чи,навпаки, ігнорують, бо це все надто хвилююче. Та це частина нашого життя, і чим обізнаніші ми, тим сильніші. У подальших постах пропонуємо разом розбиратися з цими всіма темами.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі