Чи вигоряють психологи? А священники?А чи пригаряє в пекаря? А в сантехніка протікає? Пригаряє, протікає і так - вигоряють. Але хіба психологи не мають суперзнань? Хіба вони не можуть жити так, щоб не вигоряти? Вони ж можуть розпізнати вигоряння ще на першій стадії, знають різні вправи для заспокоєння і як подбати про себе, хіба ні? Так то воно так, але правда в тому, що людина завжди більша за будь-які, навіть найкращі, інструменти, а життя складніше за найдетальніші інструкції. У складних, тяжких обставинах рятує сила духу, а це, погодьтеся, не завжди те саме, що диплом і знання. А як щодо священників? Чому вигоряють вони? Чому їм Бог не допомагає жити завжди при силах і в радості? Можна би було не без правди сказати, що буває так, коли й священники гублять Бога, тому потім і здуваються. Втім, не завжди справа в тому, що "мало молився". Питання насправді складніше. Сьогодні Страстна П'ятниця, пам'ятаєте ото Христове: "Ілі, Ілі, лама савахфані"? Ото ж бо. Буває, що й святі та праведні вигоряють, а сильним теж буває важко.Прикладів багато, згадайте хоч би пророка Іллю. Цього ревного і неймовірно сильного Божого чоловіка, який так занепав духом, що просив у Бога смерті. Наївно сподіватися, що у житті вийде перестрахуватись. Ніхто й ніколи не обіцяв життя, як легку прогулянку. У ньому справді є речі, які треба вистраждати. Не дурний придумав, що у житті є хрест, який треба нести. Вигорання - таки не кінець.А кожен фініш - це, по суті, старт. Живи і будь 🤍#життянавчило