У перший день Великого Посту хотілося б сказати щось таке важливе, вагоме, потрібне. І кілька слів про сенс життя — саме те.Ніцше якось зауважив, що людина може витримати дуже багато, якщо тільки знає навіщо. Ми, очевидно, сильніші, коли в нас є сенс. Людям потрібні сенси не менше, ніж хліб. Інколи навіть хліб із маслом не виручає, якщо немає сенсу.Ми шукаємо сенс мало не в усьому — у стосунках, у роботі й самовираженні, в ідеях, навіть у речах. Інколи це працює на якийсь час, інколи ж ми обманюємося — і це буває боляче.Справжній сенс не може бути складним чи недосяжним. Це суперечило б самій природі. Що це був би за сенс, для якого треба було б витратити пів життя на вивчення якихось філософських систем? А як же ті, хто не вчиться, а сіє хліб, дбає про життя? Має бути щось просте й цінне на рівні кожної людини.Також сенс не може стосуватися лише якогось випадку чи окремого періоду життя. Ну от, наприклад, нинішнє життя стало дуже практичним. Щоб відчувати себе й сприйматися цінним, ти маєш бути корисним. Тобто ти сьогодні в сенсі, поки в ресурсі: гроші заробляєш, у зал ходиш, собачкам вуличним допомагаєш, цікавий інстаграм ведеш… А поза цим люди губляться дедалі більше. Старі, немічні й діти зразу випадають із такого контексту — і перед життям це мало б бути великою несправедливістю. Бо не може бути непотрібною людина, якій дано жити, яка живе. Інакше саме життя було б абсурдом в принципі.Тож у чому тоді сенс?Як би це дивно не прозвучало, але я думаю, що справжній сенс у тому, щоб бути. Твій сенс життя — у тому, що ти є в цьому житті. Бо є не саме життя, а є саме ти — той, хто може бачити це життя, відчувати, любити, боятися, переживати… бути.Пам’ятаєте, як Бог каже Мойсею, коли той питає Його ім’я: «Я є Сущий» (Вихід 3:14). Тобто: Я — Той, Хто є, Хто існує. Моє ім’я — саме існування, буття. І Бог ділиться з нами цим існуванням. Він дає нам теж бути. Кличе нас до життя.Бути — уже дар. Це особливо важливо, бо Сам Бог є. Бути — справа Божа, до якої й ми причетні. Тож просто бути вже достатньо — у тому є сенс.Згадайте дорогих вам людей — хіба вам завжди потрібна від них користь? Хіба їхня цінність не в тому, що вони у вас просто є?От тільки, щоб бути стало сенсом, це треба прийняти. Люди часто не приймають свого існування: вони його волочать або терплять, а то й просто зневажають. Треба бути присутнім у цьому житті, бачити його й себе в ньому, помічати цю присутність — тоді воно наповниться сенсом.Живи і будь 🤍#думи