Поміж війною і холодом у світі є немало добрих і теплих історій. Ось вам одна така родинна. Днями від учасника почув.Шестеро братів і сестер. Всі вже достатньо дорослі: у когось свої родини, у кожного свої справи, турботи. Живуть всі в одному містечку під Києвом. Батьки теж там.У перші дні великої війни, коли з продуктами, магазинами, роботами і зарплатами була нерозбериха, вони зібрали свої заощадження, в кого які були, і віддали все старшому брату. Він як старший мав розпоряджатись так, щоб у кожного була їжа і необхідне, щоб кожен міг оплатити комунальні і закрити необхідне.Дехто з братів пішов воювати, то про їхні родини теж турбувалися разом через старшого брата і спільний гаманець.Згодом, коли життя більш-менш урівноважилось, старший брат залишок тих спільних грошей розділив не відносно того, хто скільки приніс, але порівну, і роздав їм.Зацініть цю ієрархію - у них є старший брат, вони його визнають. І старший він не лише за роками, він голова родини, він той, хто турбується і тому має владу.І вся родина тут, як спільнота (від спільно і спільне), поєднані не лише батьками, але взаємністю, турботою і навіть грошима.Таке сьогодні побачиш не часто. Виглядає зовсім не модерно, радше патріархально, може навіть по-біблійному. Насправді десь так і є, бо це віруюча родина, для яких мудрість Біблії є дороговказом у житті.Ось така тепла історія, яка покликана зігріти вас трохи у цих негараздах і холодах.Дбати про близьких - це те, що правильно у житті. Те, що наповнює його змістом.Ми треба одне одному 🤍#життяілюди