У нинішній психологічній культурі, і в культурі загалом, а вона добряче психологізована, багато говориться про прийняття, про можливість побути слабким, невпевненим тощо. У тому, безперечно, є своя правда. Одне із людських почуттів, серед інших всяких різних, є почуття безсилля, як не крути. І таке буває стається з кожним, це теж правда. Однак, сьогодні можна впевнено говорити про таку собі тенденцію слабкості. Про таке м'яке, але вже досить нав'язливе пропагування безпорадності і навіть розхлябаності. Правда ж в тому, що це однобокий підхід. Жодна людина не зводиться до зазначених рис. Так чи інакше, але в кожного є ще й те, що називається силою духу, стійкістю, характером, дисципліною. І про це теж важливо говорити, бо в коня і комбікорм. Кого годуєте - на тому і їдете. Життя - не тепла бесіда із приймаючим терапевтом чи душевним священником, краще подбати про свою силу і про те, що робить тебе сильнішим. Це пригодиться. Не прийміть це зауваження однобоко. Тут, як казав Господь, і те треба робити, і іншого не залишати. І доброго вам понеділкового 🤍#думи