Що ми кажемо, коли правду озвучити не хочемо, але й збрехати не готові? Найчастіше — "Я не знаю". "Не знаю" - це та каламутна вода, у якій легше рибу ловити. Але проблема в тому, що в каламуті погано бачить не лише риба — тут легко заплутатись й самому. Ми ж вдаємося до "не знаю" не тільки з іншими, але й із собою! Що особливо цікаво. Коли правда занадто гостра, а брехня — надто очевидна, ми хочемо сховатись десь посередині, тому починаємо каламутити: — Я не знаю, як мені бути;— Я не знаю, що робити;— Я не знаю, чого хочу... І так ми створюємо собі ще більше проблем - застрягаємо в неприємній ситуації, губимось в каламуті. *** Якщо у вашому житті багато "не знаю" - придивіться, що ви там ховаєте. Може якесь бажання, в якому не смієте собі зізнатись? А може ви хочете всього і зразу, тому не готові обирати щось одне? Чи, може, всі варіанти вас не влаштовують, тож ви просто залишаєте все, як є? Попри все, завжди краще не морочити собі голову. Чим менше "не знаю" - тим легше життя. *** "Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде. Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали" (Євангеліє від Івана 12). Живи і будь 🤍 #психомудрості