Є періоди і відчуття, що вся моя ця писанина - в нікуди. Так само, як і проповіді. Що воно нікому не треба. Навіть коли вдається щось сказати правильне і правдиве, воно губиться серед гулу говоріння.Сьогодні мало не в кожного свій канал, мало не кожен щось вчить, розповідає і умнічає. Таке інколи враження, ніби ти на торжищі:- Гарячі думки! Натуральні, без ГМО і без Єшок! Сам вкладався! Підходьте, пробуйте, актуальненько! А публіка вибаглива, носом крутить. Бо приходить на торжище не для того, щоб щось собі придбати, а щоб теж поумнічати і випендритись. Культура така пішла - культура торжища: або ти ставиш лайки, або тобі.Інколи все це так пафосно і вульгарно, що аж до непристойності.Психологія все це вирішила заздалегідь: не вмотивованими людьми, - каже, - не займаюсь!Найперше, що робить психолог - визначає запит: чого, типу, прийшов і що хочеш. Потім дивиться чи має щось по темі і тоді вже пропонує:- ось дивись: два рази в тиждень, десь пів року/рік, -сот грн. за кілограм. Береш чи ні - воля твоя. Якщо просто поумнічати, то це он навпроти, до побачення.Отцям такої розкіші не дано. Інколи вони, як ті діти з Євангелія, що до блюзнірства готові на все - грати веселої чи співати жалібної, аби попит був. В результаті виходить якось прикро.Але такі думки і відчуття періодами. В інший час хочеться ділитись, хочеться говорити - люди, а ви чи знаєте?!І в обох випадках є своя правда.Не прийміть відвертість за хамство.Дякую, що ви тут 🙏#думи