Один священник розповідав цікаву історію своєї зневіри.Якось, каже, все дійшло до того, що став зневірюватись і в Богові, і в людях, і в собі. Вся ця несправедливість навколо, якісь свої життєві проблеми — довело до порожнечі. Здавалося, що немає правди, немає Бога. Було бажання плюнути на все і стати циніком. Здавалося, що то був вихід, єдина правда життя, яка залишалася розчарованій душі.І коли він собі чесно в тому всьому зізнався, душа сказала:- А Христос?Справа в тому, що герой нашої історії вивчав біблеїстику. Він, каже, знав і вірив, що Христос був історичною особою. І от Христос не давав йому розчаруватись вщент, бо він міркував собі щось таке: «Ну добре, нехай Бога немає, нехай люди лукаві, а життя складне, але ж Він тут жив. Теж серед цього. І Він не розчарувався. Він любив і був Людиною. І показав, якою людина може бути. Тобто — так можна...»З такими от думками та боріннями йшов він через долину своєї зневіри і питав себе: «І якщо так, то яким би я хотів бути? І якщо нічого немає, а є лише ось це життя і смерть, то як би я хотів пройти свою дорогу?»— І зрозумів, — каже, — що хочу бути Людиною, що хочу іти за Христом, навіть якщо так. І це врятувало мене.Треба сказати наостанок, що тоді ще він священником, власне, не був, хоча це суті ніяк не міняє — був християнином. Але ось так, врятований Христом, вирішив потім і сан прийняти.Не бійся, тільки віруй 🤍#життяілюди