В середньому одне моє відео на YouTube займає близько місяця. Я пишу сценарій, читаю книжки, готуюся, мучаю свій ChatGPT Plus, роблю ресерч, шукаю дослідження. Іноді буває так, що я читаю цілу книжку, а потім із неї у фінальне відео потрапляє буквально одне-два речення. Я довго виставляю кадр. Піклуюся про освітлення. Влітку встаю о п’ятій ранку просто тому, що в цей час світло виглядає найприємніше. Хоча більшість людей мої відео взагалі більше слухає, ніж дивиться.

😅

Приблизно на 30 хвилин готового відео я можу відзняти годину-півтори матеріалу. Потім дуже багато вирізаю, підчищаю, перезаписую. Буває навіть так, що майже готове відео я просто бракую. Бо під кінець розумію: щось не те. Десь помилився. Десь можна було зробити краще. І тоді все починається спочатку. Я витрачаю багато часу на кольорокорекцію, хоча навряд чи хтось колись підписався на мій канал зі словами:«Блін, оце в нього класні кольори. Треба підписатися». І тут може виникнути логічне питання:Макс, то ти, виходить, ще той перфекціоніст?

Не зовсім. Для мене перфекціонізм починається там, де прагнення зробити ідеально не дозволяє людині взагалі щось закінчити. Роками готуватися. Проходити курси. Читати ще одну книжку. Ще трохи допилювати. Але так і не випустити свою роботу у світ. Інше питання:А навіщо тоді ти так сильно паришся?

І моя відповідь дуже проста.Бо я від цього кайфую.

Я давно живу з однією внутрішньою установкою, яка дуже сильно змінила моє ставлення до роботи. Вона звучить так:Ти кайфуєш від роботи лише тоді, коли викладаєшся на максимум.

Крапка. Не обов’язково робити все ідеально. Не обов’язково бути найкращим. Але важко любити свою роботу, коли ти сам знаєш, що можеш більше. Бо задоволення часто приходить не від того, що робота легка. А від того, що ти можеш подивитися на результат і сказати собі:«Я реально виклався»! До речі, друзі, якщо вже заговорили про внутрішні установки, які часом дуже сильно змінюють наше життя... За два дні я відкриваю набір у третій потік моєї коуч-групи. Я набираю її лише раз на рік, тому для мене це завжди трохи особливий момент. І цього разу мені особливо хочеться багато говорити саме про такі речі. Про установки, які ми колись непомітно засвоїли. Про ті, що сьогодні нам допомагають. І про ті, які ми давно переросли, але вони досі продовжують керувати нашими рішеннями, роботою, стосунками і ставленням до самих себе. Поки нічого продавати не буду.

🙂

Просто залишу це тут.За два дні розповім більше.

P. S. А поки... Зараз неділя, вихідний... Післяобідній релакс... ... Сідаю дозаписувати моє чергове відео на YouTube!

😎