А ви часто сподіваєтеся на вдачу?Знаю, знаю, дурнувате питання, але зараз поясню. От вирішили ви здати якийсь шмат роботи в дедлайн. В процесі розумієте що зроблено з гівна і палок, але має працювати. Це те що просив стейкхолдер - але не факт що воно буде працювати як треба. Але має…Що ви робите? Переробити/допиляти/прокомунікувати? Чи нехай пані Фортуна не підведе?Або наприклад вирішили ви просити підвищення. І є у вас колега, який має такий самий хороший перформанс як ви - і теж хоче підвищення, але воно тільки одне? От ви будете чекати поки «ну чекаємо що менеджер скаже» чи будете дожимати?Це дуже цікавий парадокс, як ви могли відповісти на ці запитання (та канєшна, буду дожимати, я ж нє лось) - і як зазвичай буває в житті…Дожимати це зусилля. Багато зусилля. На нього треба енергія.Дожати окри щоб всі погодилися? - зусилляПродавити складні переговори? - зусилляВідмовити стейкхолдера від складної фічі - і тут зусилля…Але коли немає ресурсу і енергії, то ми врубаємо пасивний режим і починаємо сподіватися на вдачу.Це працює як гарне виправлення - «не пощастило», але насправді найважливіше контрольне питання яке треба собі задати - це «Чи я зробив ВСЕ що міг щоб це вийшло?» і так чесно, без булщіту відповідати. Тож коли наступного разу будете думати «може прокатить» на роботі - то задайте собі це питання….……. Тут подумав ще, що бляха як би я хотів провести дослідження щоб визначити скільки людей які розраховували на вдачу її отримали(все склалося як хотіли) а скільки ні (і при цьому це їм нашкодило)……..Добре, піду помедитую щоб ви всі були везучі і багаті :)